Пісня Пісень 2

Біблія	VULGATA
1 Я — нарцис шаронський, лілея на долині. Молодий:	1 Ego flos campi, et lilium convallium.
2 Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками. Молода:	2 (Sponsus)Sicut lilium inter spinas, sic amica mea inter filias.
3 Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.	3 (Sponsa)Sicut malus inter ligna silvarum, sic dilectus meus inter filios. Sub umbra illius quem desideraveram sedi, et fructus ejus dulcis gutturi meo.
4 Він увів мене в бенкетний покій, і любов — стяг його надо мною.	4 Introduxit me in cellam vinariam ; ordinavit in me caritatem.
5 Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.	5 Fulcite me floribus, stipate me malis, quia amore langueo.
6 Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає. Молодий:	6 Læva ejus sub capite meo, et dextera illius amplexabitur me.
7 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче. Молода:	7 (Sponsus)Adjuro vos, filiæ Jerusalem, per capreas cervosque camporum, ne suscitetis, neque evigilare faciatis dilectam, quoadusque ipsa velit.
8 Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.	8 (Sponsa)Vox dilecti mei ; ecce iste venit, saliens in montibus, transiliens colles.
9 Мій любий — немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.	9 Similis est dilectus meus capreæ, hinnuloque cervorum. En ipse stat post parietem nostrum, respiciens per fenestras, prospiciens per cancellos.
10 Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!	10 En dilectus meus loquitur mihi. (Sponsus)Surge, propera, amica mea, columba mea, formosa mea, et veni :
11 Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.	11 jam enim hiems transiit ; imber abiit, et recessit.
12 Вже квіти на землі з’явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.	12 Flores apparuerunt in terra nostra ; tempus putationis advenit : vox turturis audita est in terra nostra ;
13 Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!	13 ficus protulit grossos suos ; vineæ florentes dederunt odorem suum. Surge, amica mea, speciosa mea, et veni :
14 Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»	14 columba mea, in foraminibus petræ, in caverna maceriæ, ostende mihi faciem tuam, sonet vox tua in auribus meis : vox enim tua dulcis, et facies tua decora.
15 Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.	15 (Sponsa)Capite nobis vulpes parvulas quæ demoliuntur vineas : nam vinea nostra floruit.
16 Мій любий — мій, а я його, — його, що пасе між лілеями.	16 Dilectus meus mihi, et ego illi, qui pascitur inter lilia,
17 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!	17 donec aspiret dies, et inclinentur umbræ. Revertere ; similis esto, dilecte mi, capreæ, hinnuloque cervorum super montes Bether.