Йова 35

Біблія	LXX
1 Елігу почав говорити далі й мовив:	1 υπολαβων δε ελιους λεγει
2 «Невже оце тобі здається справедливим, | а ще й казав ти: , ,Я праведний перед Богом.	2 τι τουτο ηγησω εν κρισει συ τις ει οτι ειπας δικαιος ειμι εναντι κυριου
3 Коли ж казатимеш: «Що тобі до того, | і що я чиню тобі, коли грішу? —	3 η ερεις τι ποιησω αμαρτων
4 то я дам відповідь тобі | і друзям твоїм з тобою.	4 εγω σοι δωσω αποκρισιν και τοις τρισιν φιλοις σου
5 Глянь лиш на небо й подивися! | Зирни на хмари, вони вищі від тебе!	5 αναβλεψον εις τον ουρανον και ιδε καταμαθε δε νεφη ως υψηλα απο σου
6 Коли грішиш, то що йому заподієш? | Коли провин твоїх багато, що йому скоїш?	6 ει ημαρτες τι πραξεις ει δε και πολλα ηνομησας τι δυνασαι ποιησαι
7 Коли ти праведний, то що даєш йому? | Або що він бере з руки у тебе?	7 επει δε ουν δικαιος ει τι δωσεις αυτω η τι εκ χειρος σου λημψεται
8 Твоя бо злоба шкідлива лиш людині, як ти, | а й справедливість твоя для людського лиш сина корисна.	8 ανδρι τω ομοιω σου η ασεβεια σου και υιω ανθρωπου η δικαιοσυνη σου
9 Від превеликого утиску кричать люди | і лементують від насильства можних.	9 απο πληθους συκοφαντουμενοι κεκραξονται βοησονται απο βραχιονος πολλων
10 Але ніхто не каже: „Де Бог, наш Сотворитель, | що вночі дає пісні?	10 και ουκ ειπεν που εστιν ο θεος ο ποιησας με ο κατατασσων φυλακας νυκτερινας
11 Він більш нас, ніж звірів земних, навчає, | і більш, ніж птаство піднебесне, нас врозумлює.	11 ο διοριζων με απο τετραποδων γης απο δε πετεινων ουρανου
12 Хоч і кричать там, він не відповідає | з-за гордині злочинців.	12 εκει κεκραξονται και ου μη εισακουση και απο υβρεως πονηρων
13 До справжньої бо марноти Бог не прислухається, | Всесильний на те не зважає.	13 ατοπα γαρ ου βουλεται ο κυριος ιδειν αυτος γαρ ο παντοκρατωρ ορατης εστιν
14 Тим менше, коли ото ти кажеш, | що ти його не сприймаєш! | Суд готовий перед його обличчям, | він жде й на тебе!	14 των συντελουντων τα ανομα και σωσει με κριθητι δε εναντιον αυτου ει δυνασαι αινεσαι αυτον ως εστιν
15 От і тепер, коли гнів його не став карою, | і йому, мовляв, байдуже до зухвальства, —	15 και νυν οτι ουκ εστιν επισκεπτομενος οργην αυτου και ουκ εγνω παραπτωματι σφοδρα
16 то всетаки Іов даремно уста розтуляє | і в невіданні слова множить.“	16 και ιωβ ματαιως ανοιγει το στομα αυτου εν αγνωσια ρηματα βαρυνει