Йова 33

Біблія	Miqra 'al pi ha-Mesorah
1 «Тож вислухай, о Іове, мою мову, | вважай на кожне моє слово.	1 וְֽאוּלָם שְׁמַֽע־נָא אִיּוֹב מִלָּיוְֽכׇל־דְּבָרַי הַאֲזִֽינָה׃
2 Оце уста мої я розтулюю, язик мій промовляє у гортані!	2 הִנֵּה־נָא פָּתַחְתִּי פִידִּבְּרָה לְשׁוֹנִי בְחִכִּֽי׃
3 Серце моє повторить слова мудрі, | уста мої промовлять чисту правду.	3 יֹשֶׁר־לִבִּי אֲמָרָיוְדַעַת שְׂפָתַי בָּרוּר מִלֵּֽלוּ׃
4 Дух Божий творив мене, | і подув Всесильного мене оживлює.	4 רֽוּחַ־אֵל עָשָׂתְנִיוְנִשְׁמַת שַׁדַּי תְּחַיֵּֽנִי׃
5 Відказуй мені, коли можеш; | готуйся, стань проти мене!	5 אִם־תּוּכַל הֲשִׁיבֵנִיעֶרְכָה לְפָנַי הִתְיַצָּֽבָה׃
6 Ось я, як ти, у Бога, | — теж утворений із глини.	6 הֵן־אֲנִי כְפִיךָ לָאֵלמֵחֹמֶר קֹרַצְתִּי גַם־אָֽנִי׃
7 Тим страх передо мною не буде тебе лякати, | моя рука не буде тяжіти над тобою.	7 הִנֵּה אֵמָתִי לֹא תְבַעֲתֶךָּוְאַכְפִּי עָלֶיךָ לֹֽא־יִכְבָּֽד׃
8 Ти промовляв до вух моїх, | і голос я вчув твоїх слів:	8 אַךְ אָמַרְתָּ בְאׇזְנָיוְקוֹל מִלִּין אֶשְׁמָֽע׃
9 Я чистий, без провини; | я бездоганний, вини в мені немає;	9 זַךְ אֲנִי בְּֽלִי פָשַׁעחַף אָנֹכִיוְלֹא עָוֺן לִֽי׃
10 він же зачіпки шукає на мене, | за ворога собі мене вважає,	10 הֵן תְּנוּאוֹת עָלַי יִמְצָאיַחְשְׁבֵנִי לְאוֹיֵב לֽוֹ׃
11 ноги мої заковує в кайдани, | й усі кроки мої назирає!	11 יָשֵׂם בַּסַּד רַגְלָייִשְׁמֹר כׇּל־אׇרְחֹתָֽי׃
12 От у цьому, я відповім тобі, що ти слушности не маєш, | бо Бог є більший від людини.	12 הֶן־זֹאת לֹא־צָדַקְתָּ אֶעֱנֶךָּכִּי־יִרְבֶּה אֱלוֹהַּ מֵאֱנֽוֹשׁ׃
13 Чого тобі на нього нарікати, що на всі твої слова він не відповідає?	13 מַדּוּעַ אֵלָיו רִיבוֹתָכִּי כׇל־דְּבָרָיו לֹא יַעֲנֶֽה׃
14 Бог скаже раз, скаже й двічі, | та на те не вважають.	14 כִּֽי־בְאַחַת יְדַבֶּר־אֵלוּבִשְׁתַּיִם לֹא יְשׁוּרֶֽנָּה׃
15 У сні, у нічному видінні, | коли глибокий сон на людей находить, | коли вони на ліжку засинають,	15 בַּחֲלוֹם ׀ חֶזְיוֹן לַיְלָהבִּנְפֹל תַּרְדֵּמָה עַל־אֲנָשִׁיםבִּתְנוּמוֹת עֲלֵי מִשְׁכָּֽב׃
16 тоді розтулює він людям вухо | і втискає свою пересторогу,	16 אָז יִגְלֶה אֹזֶן אֲנָשִׁיםוּבְמֹסָרָם יַחְתֹּֽם׃
17 щоб відвернути людину від якогось вчинку, | щоб від гордині мужа уберегти,	17 לְהָסִיר אָדָם מַעֲשֶׂהוְגֵוָה מִגֶּבֶר יְכַסֶּֽה׃
18 щоб душу його зберегти від Ями, | життя його від переходу підземеллям.	18 יַחְשֹׂךְ נַפְשׁוֹ מִנִּי־שָׁחַתוְחַיָּתוֹ מֵעֲבֹר בַּשָּֽׁלַח׃
19 Бог його напоумлює хворобою на ложі | та безнастанним болем його костей,	19 וְהוּכַח בְּמַכְאוֹב עַל־מִשְׁכָּבוֹ וריב וְרוֹב עֲצָמָיו אֵתָֽן׃
20 тож він відвертається від хліба, | й душа його від улюбленої страви.	20 וְזִהֲמַתּוּ חַיָּתוֹ לָחֶםוְנַפְשׁוֹ מַאֲכַל תַּאֲוָֽה׃
21 Тіло його очевидячки марніє, | самі лиш кості видно.	21 יִכֶל בְּשָׂרוֹ מֵרֹאִי ושפי וְשֻׁפּוּ עַצְמֹתָיו לֹא רֻאּֽוּ׃
22 Душа його зближається до Ями, | життя його — до місця, де померлі.	22 וַתִּקְרַב לַשַּׁחַת נַפְשׁוֹוְחַיָּתוֹ לַֽמְמִתִֽים׃
23 Добре, коли є в когось ангел, | один на тисячу заступник, | щоб людині вказати її обов’язок,	23 אִם־יֵשׁ עָלָיו ׀ מַלְאָךְ מֵלִיץאֶחָד מִנִּי־אָלֶףלְהַגִּיד לְאָדָם יָשְׁרֽוֹ׃
24 та змилуватись над ним і сказати: | „Звільни його, нехай не сходить в Яму! | Я знайшов бо викуп за його душу!	24 וַיְחֻנֶּנּוּ וַיֹּאמֶרפְּדָעֵהוּ מֵרֶדֶת שָׁחַתמָצָאתִי כֹֽפֶר׃
25 Тіло його тоді стає свіжішим, ніж в юнака, | і він повертається знов до днів молодечих.	25 רֻֽטְפַשׁ בְּשָׂרוֹ מִנֹּעַריָשׁוּב לִימֵי עֲלוּמָֽיו׃
26 До Бога молиться, і Бог його приймає, | і з радістю він дивиться на нього, | повертає йому його справедливість.	26 יֶעְתַּר אֶל־אֱלוֹהַּ ׀ וַיִּרְצֵהוּוַיַּרְא פָּנָיו בִּתְרוּעָהוַיָּשֶׁב לֶאֱנוֹשׁ צִדְקָתֽוֹ׃
27 І тоді той співає прилюдно й промовляє: | Згрішив я, кривду заподіяв, | та Бог не відплатив мені тим самим;	27 יָשֹׁר ׀ עַל־אֲנָשִׁים וַיֹּאמֶרחָטָאתִי וְיָשָׁר הֶעֱוֵיתִיוְלֹא־שָׁוָה לִֽי׃
28 він звільнив мою душу від переходу через Яму, | життя моє світ бачить.	28 פָּדָה נפשי נַפְשׁוֹ מֵעֲבֹר בַּשָּׁחַת וחיתי וְחַיָּתוֹ בָּאוֹר תִּרְאֶֽה׃
29 Отак усе оце творить Бог | двічі, тричі з людиною,	29 הֶן־כׇּל־אֵלֶּה יִפְעַל־אֵלפַּעֲמַיִם שָׁלוֹשׁ עִם־גָּֽבֶר׃
30 щоб вирятувати її душу з Ями, | щоб світлом живих її освітлити.	30 לְהָשִׁיב נַפְשׁוֹ מִנִּי־שָׁחַתלֵאוֹר בְּאוֹר הַחַיִּֽים׃
31 Вважай же, Іове, та мене слухай; | мовчи, я буду говорити!	31 הַקְשֵׁב אִיּוֹב שְֽׁמַֽע־לִיהַחֲרֵשׁ וְאָנֹכִי אֲדַבֵּֽר׃
32 Відповідай, як маєш що сказати! | Кажи, я радий дати тобі слушність.	32 אִם־יֵשׁ־מִלִּין הֲשִׁיבֵנִידַּבֵּר כִּֽי־חָפַצְתִּי צַדְּקֶֽךָּ׃
33 А коли ні, ти мене слухай! | Мовчи, і я навчу тебе мудрости.“	33 אִם־אַיִן אַתָּה שְֽׁמַֽע־לִיהַחֲרֵשׁ וַאֲאַלֶּפְךָ חׇכְמָֽה׃