Йова 3

Біблія	DIODATI
1 Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.	1 DOPO questo, Giobbe aprì la sua bocca, e maledisse il suo giorno.
2 Він почав говорити й мовив:	2 E prese a dire:
3 «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!	3 Possa perire il giorno nel quale io nacqui, E la notte che fu detto: Un maschio è nato.
4 Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,	4 Quel giorno sia tenebroso; Iddio non ne abbia cura da alto, E non risplenda la luce sopra esso.
5 нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.	5 Tenebre, ed ombra di morte rendanlo immondo; La nuvola dimori sopra esso; Queste cose rendanlo spaventevole, quali sono i giorni più acerbi.
6 А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!	6 Caligine ingombri quella notte; Non rallegrisi fra i giorni dell’anno, Non sia annoverata fra i mesi.
7 Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.	7 Ecco, quella notte sia solitaria, Non facciansi in essa canti alcuni.
8 Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.	8 Maledicanla coloro che maledicono i giorni, I quali son sempre apparecchiati a far nuovi lamenti.
9 Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,	9 Oscurinsi le stelle del suo vespro; Aspetti la luce, ma non ne venga alcuna, E non vegga le palpebre dell’alba;
10 тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.	10 Perciocchè non serrò gli usci del seno di mia madre, E non fece sì che gli occhi miei non vedessero l’affanno
11 Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?	11 Perchè non morii io dalla matrice? Perchè non trapassai come prima uscii del seno?
12 Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?	12 Perchè mi furono pòrte le ginocchia? Perchè le mammelle, acciocchè io poppassi?
13 Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій	13 Conciossiachè ora giacerei, e mi riposerei; Io dormirei, e pezzo fa sarei in riposo,
14 з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;	14 Con i re, e con i consiglieri della terra, I quali edificavano i luoghi deserti;
15 або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;	15 Ovvero co’ principi, che aveano dell’oro, Ed empievano le lor case d’argento;
16 і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.	16 Ovvero anche del tutto non sarei stato, come un abortivo nascosto, Come il feto che non ha veduta la luce.
17 Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,	17 Quivi cessano gli empi di travagliare altrui, E quivi si riposano gli stanchi.
18 там же спокійні в’язні, | не чують крику посіпаки.	18 Parimente i prigioni hanno requie, E non odono più la voce del sollecitator delle opere.
19 Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.	19 Quivi è il piccolo e il grande; E il servo franco del suo signore
20 Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?	20 Perchè dà egli la luce al miserabile, E la vita a coloro che sono in amaritudine d’animo?
21 Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;	21 I quali aspettano la morte, e pure ella non viene; E la ricercano più che tesori nascosti;
22 тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!	22 E si rallegrano, fino a festeggiarne, E gioiscono, quando hanno trovato il sepolcro.
23 Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?	23 Perchè dà egli la luce all’uomo, la cui via è nascosta, E il quale Iddio ha assiepato d’ogn’intorno?
24 Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,	24 Conciossiachè, avanti che io prenda il mio cibo, il mio sospiro venga, E i miei ruggiti si versino come acqua.
25 бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.	25 Perchè ciò di che io avea spavento mi è avvenuto, E mi è sopraggiunto quello di che avea paura.
26 Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»	26 Io non ho avuta tranquillità, nè riposo, nè quiete; Ed è venuto il turbamento