Йова 3

Біблія	EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS
1 Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.	1 Después de esto, Job rompió el silencio y maldijo el día de su nacimiento.
2 Він почав говорити й мовив:	2 Tomó la palabra y exclamó:
3 «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!	3 ¡Desaparezca el día en que nací y la noche que dijo: «Ha sido engendrado un varón»!
4 Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,	4 ¡Que aquel día se convierta en tinieblas! Que Dios se despreocupe de él desde lo alto y no brille sobre él ni un rayo de luz.
5 нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.	5 Que lo reclamen para sí las tinieblas y las sombras, que un nubarrón se cierna sobre él y lo aterrorice un eclipse de sol.
6 А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!	6 ¡Sí, que una densa oscuridad se apodere de él y no se lo añada a los días del año ni se lo incluya en el cómputo de los meses!
7 Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.	7 ¡Que aquella noche sea estéril y no entre en ella ningún grito de alegría!
8 Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.	8 Que la maldigan los que maldicen los días, los expertos en excitar a Leviatán.
9 Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,	9 Que se oscurezcan las estrellas de su aurora; que espere en vano la luz y nos vea los destellos del alba.
10 тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.	10 Porque no me cerró las puertas del seno materno ni ocultó a mis ojos tanta miseria.
11 Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?	11 ¿Por qué no me morí al nacer? ¿Por qué no expiré al salir del vientre materno?
12 Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?	12 ¿Por qué me recibieron dos rodillas y dos pechos me dieron de mamar?
13 Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій	13 Ahora yacería tranquilo estaría dormido y así descansaría,
14 з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;	14 junto con los reyes y consejeros de la tierra que se hicieron construir mausoleos,
15 або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;	15 o con los príncipes que poseían oro y llenaron de plata sus moradas.
16 і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.	16 O no existiría, como un aborto enterrado, como los niños que nunca vieron la luz.
17 Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,	17 Allí, los malvados dejan de agitarse, allí descansan los que están extenuados.
18 там же спокійні в’язні, | не чують крику посіпаки.	18 También los prisioneros están en paz, no tienen que oír los gritos del carcelero.
19 Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.	19 Pequeños y grandes son allí una misma cosa, y el esclavo está liberado de su dueño.
20 Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?	20 ¿Para qué dar a luz a un desdichado y la vida a los que están llenos de amargura,
21 Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;	21 a los que ansían en vano la muerte y la buscan más que a un tesoro,
22 тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!	22 a los que se alegrarían de llegar a la tumba y se llenarían de júbilo al encontrar un sepulcro,
23 Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?	23 al hombre que se le cierra el camino y al que Dios cerca por todas partes?
24 Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,	24 Los gemidos se han convertido en mi pan y mis lamentos se derramen como agua.
25 бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.	25 Porque me sucedió lo que más temía y me sobrevino algo terrible.
26 Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»	26 ¡No tengo calma, ni tranquilidad, ni sosiego, sólo una constante agitación!