ІІ Макавеїв 12

Біблія	Sacra Bibbia Garofalo
1 Після укладення цих договорів Лісій виправився до царя, і юдеї взялися знову до хліборобства.	1 Conclusi questi patti, Lisia ritornò presso il re. I Giudei allora ripresero a coltivare i campi.
2 Та деякі з начальників країни, як от Тимотей, Аполлоній, син Геннея, Єронім та Демофон, до яких пристав ще Ніканор, начальник кіпріотів, не давали їм спокою, ані мирного життя.	2 Ma fra i comandanti dei singoli luoghi, Timoteo e Apollonio, figlio di Genneo, come pure Girolamo e Demofone e, oltre questi, Nicanore, comandante dei Ciprioti, non li lasciavano tranquilli né in pace.
3 Мешканці Яффи вчинили ось який страшний злочин: вони запросили юдеїв, які жили з ними, ввійти разом з жінками й дітьми до човнів, що їх приготували так, немов би нічого злого не задумували;	3 Gli abitanti di Giaffa, infine, commisero una empietà enorme. Essi invitarono i Giudei, che abitavano fra di loro, a salire insieme con le mogli e con i figli su alcune barche che avevano preparato; come se non avessero alcuna intenzione ostile.
4 а це ухвалило все місто. І коли ті — як люди, що бажають жити в мирі й ніякої підозри не мають, — на це погодилися, мешканці Яффи вивезли їх у море і втопили, а було їх принаймні 200.	4 Secondo la decisione di tutta la cittadinanza i Giudei accettarono, perché erano desiderosi di fare la pace e non avevano nessun sospetto. Quando furono in alto mare, quelli li annegarono; si trattava di non meno di duecento persone.
5 Коли ж про ту жорстокість супроти земляків довідавсь Юда, оповів він про неї тим мужам, які були при ньому.	5 Giuda, allora, venuto a conoscenza della crudeltà usata contro i suoi connazionali trasmise gli ordini ai suoi uomini
6 Тож він, візвавши до Бога, справедливого Судді, виправився проти душогубців своїх братів, підпалив уночі пристань, спалив човни, а тих, що туди повтікали, стяв мечем.	6 e, invocando Dio come giusto giudice, avanzò contro gli assassini dei suoi fratelli. Di notte egli incendiò il porto, bruciò le barche e passò con la spada quanti vi si erano rifugiati.
7 А що кріпость була замкнена, він рушив далі, та думав ще раз повернутись і вирізати всіх мешканців Яффи;	7 Quindi, siccome il luogo era tenuto chiuso, partì con l’intenzione di ritornarvi per sterminare tutti gli abitanti di Giaffa.
8 але довідавшися, що й мешканці Ямнії хочуть те саме зробити з юдеями, які жили з ними,	8 Intanto, avendo saputo che anche quelli di Jamnia volevano usare le stesse maniere contro i Giudei che abitavano fra di loro
9 напав на них уночі, спалив пристань з кораблями, так що заграву від пожежі видно було в Єрусалимі, на 240 стадій.	9 piombò di notte anche sugli Jamniti, diede fuoco al porto e alle navi, così che il chiarore si vedeva fino da Gerusalemme, che pur distava duecentoquaranta stadi.
10 А коли вони віддалилися звідтіля на 9 стадій і звернулися проти Тимотея, тоді напали на Юду араби числом не менш як 5000 піхотинців і 500 комонних.	10 Quando si furono allontanati di lì nove stadi, mentre erano diretti contro Timoteo, furono assaliti da non meno di cinquemila fanti e cinquecento cavalieri arabi.
11 Битва зав’язалася запекла, але завдяки Божій допомозі ті, що були при Юді, перемогли, і розгромлені кочовики попросили в Юди миру та обіцяли дати скот і допомогти їм в інших справах.	11 Attaccata una terribile battaglia, gli uomini di Giuda ebbero la meglio con l’aiuto di Dio. I nomadi, vinti, pregarono Giuda di fare la pace con loro, promettendo di dargli bestiame e di essergli utili nel resto.
12 Юда зрозумів, що вони справді могли багато в чому бути йому корисними, тим то й згодивсь укласти з ними мир; і як мир укладено, розійшлись вони по шатрах.	12 Giuda, persuaso che gli potessero essere veramente utili in molte cose, accondiscese a concludere la pace con essi. Ottenutala, essi se ne tornarono alle loro tende.
13 Напав Юда й на одне місто, що звалося Каспін і було укріплене валами та обведене довкруги мурами, а заселював його мішаний народ.	13 Giuda assalì anche una città fortificata con potenti argini e con mura. Essa era abitata da ente di ogni stirpe e si chiamava Caspi.
14 Ті, що були в ньому, звірившись на силу мурів і добрий запас харчів, обходилися згорда з людьми Юди, ганьбили їх та ображали негожими словами.	14 Gli assediati, fidandosi della saldezza delle riti e delle provviste di viveri, trattavano gli uomini di Giuda in maniera villana, ricoprendoli di ingiurie, bestemmiando e proferendo parole sconvenienti.
15 А ті, що були при Юді, візвавши до великого Володаря всесвіту, який за часів Ісуса без таранів, без військових машин повалив Єрихон, накинулися на мур, неначе леви,	15 Giuda e i suoi soldati, invece, invocato il gran Sovrano del mondo che, senza arieti o altre macchine da guerra, aveva abbattuto Gerico ai tempi di Giosuè, fecero una furiosa irruzione contro il muro.
16 і, захопивши місто, — така вже на те воля Божа, — вчинили неймовірну різанину, так що ставок поблизу, який був 2 стадії завширшки, здавався повним крови, що туди стекла.	16 Impadronitisi della città per volontà di Dio, vi fecero una strage indescrivibile, così che il lago vicino, largo due stadi, sembrava pieno del sangue che vi era colato.
17 Відійшовши звідтіля на 750 стадій, вони прибули в Харак до юдеїв, що звуться тувіянами.	17 Allontanatisi di qui settecentocinquanta stadi, essi passarono a Caraca presso i Giudei chiamati Tubiani.
18 Однак, не застали в тих краях Тимотея, який відійшов звідтіля, не заподіявши нічого, а тільки лишив в одному місці сильну залогу.	18 Ma in quei luoghi non trovarono Timoteo, che era partito senza aver concluso nulla, lasciando in un certo luogo un presidio ben fortificato.
19 Доситей і Сосипатр, старшини Макавея, виступили й убили понад 10 000 із тих, що їх Тимотей лишив там.	19 Dositeo e Sosipatro, capitani al seguito del Maccabeo, usciti a battaglia, annientarono coloro che erano stati lasciati da Timoteo nel presidio e che erano più di diecimila uomini.
20 Макавей же розділив своє військо на загони, поставив на чолі кожного загону старшин і рушив проти Тимотея, який мав при собі 120 000 піхотинців і 2500 комонних.	20 Ora il Maccabeo, dopo aver diviso l’esercito in coorti, designò i capi per ciascuna di esse. Quindi mosse contro Timoteo, che aveva con sé centoventimila fanti e duemilacinquecento cavalieri.
21 Довідавшись про наступ Юди, Тимотей вислав наперед жінок, дітей і решту клунків, у місце, що зветься Карніон, бо воно було нездобутним і неприступним завдяки вузьким просмикам навколо.	21 Timoteo, informato dell’avanzata di Giuda, mandò le mogli e i fanciulli con i bagagli nella località detta Karnion. Questa era una fortezza inespugnabile e di difficile accesso, data la ristrettezza dei passi.
22 Коли з’явився перший загін Юди, ворога огорнув страх; його налякала й поява того, хто все бачить, тож він і кинувся врозтіч хто куди; і вони самі раз-у-раз нищили своїх і кололи одні одних власними мечами.	22 All’apparire della prima coorte di Giuda i nemici furono presi da timore e spavento, anche in seguito alle manifestazioni della potenza di colui che tutto vede. Si diedero alla fuga, correndo chi in un luogo e chi in un altro, così che spesso venivano travolti dai propri compagni e colpiti dalle loro spade.
23 А Юда завзято гнався за ними й вигубив близько 30 000 тих злочинників.	23 Giuda, poi, li inseguiva vigorosamente, trucidando quegli scellerati, dei quali distrusse trentamila.
24 Сам Тимотей потрапив у руки Доситея і Сосипатра; та він підступно просив їх, щоб випустили його живим, бо він, мовляв, мав у себе багато їхніх батьків та братів, і з ними могло б статися якесь лихо.	24 Lo stesso Timoteo cadde nelle mani degli uomini di Dositeo e di Sosipatro. Egli supplicò con molta astuzia perché fosse lasciato andare sano e salvo, dicendo che aveva in suo potere i genitori di molti, i fratelli di altri, i quali non sarebbero stati risparmiati se egli fosse ucciso.
25 І коли він урочисто їх запевнив, що відішле тих, кого мав у себе живими й здоровими, вони випустили його на волю, щоб спасти своїх братів.	25 Avendo egli assicurato con lunghi discorsi che, secondo il patto avrebbe restituito quegli uomini sani e salvi, jo lasciarono libero per salvare i propri fratelli.
26 Потім Юда виступив на Карніон та на Атергатіон і вбив 25 000,	26 Giuda dopo aver assalito Karnion e l’Atergateo, uccise venticinquemila uomini.
27 а після того розгрому та різанини рушив також на Ефрон, сильне місто, де жив Лісій з людьми всякого роду. Декілька дужих юнаків вишикувались перед мурами й захищали їх відважно, а всередині містились великі запаси воєнних машин і метальні знаряддя.	27 Dopo la disfatta di questi e la loro distruzione, egli si diresse: con l’esercito verso Efron, città ben fortificata, in cui abitava Lisia. Giovani robusti schierati sopra le mura si difendevano valorosamente, poiché avevano una grande provvista di macchine e di proiettili.
28 Та юдеї, візвавши до Володаря, який своєю могутністю розбиває ворожі сили, здобули місто, а тих, що в ньому були, вбили — близько 25 000.	28 Ma i Giudei, invocato l’Onnipotente che atterra con la sua potenza le forze nemiche, si impadronirono della città e uccisero venticinquemila di coloro che erano dentro.
29 Звідтіля вони рушили на Скитополь, який лежав 600 стадій від Єрусалиму.	29 Partiti di là, essi andarono a Scitopoli che dista da Gerusalemme seicento stadi.
30 Але що юдеї, які там перебували, засвідчили, мовляв, мешканці Скитополю були до них сердечні та в лиху годину помагали,	30 Poiché i Giudei che vi abitavano avevano testimoniato quale simpatia avessero mostrato loro gli Scitopolitani,
31 то Юда з вояками подякував їм, попросив їх, щоб і на майбутнє були доброзичливі супроти його народу, і прибув у Єрусалим перед самим святом Седмиць.	31 Giuda e i suoi li ringraziarono e dopo averli pregati di essere sempre benevoli verso la loro stirpe, ritornarono a Gerusalemme, per il fatto che era vicina la festa delle Settimane.
32 А після свята, що зветься П’ятидесятницею, вони виправились на Горгія, правителя Ідумеї.	32 Dopo la festa di Pentecoste, i Giudei marciarono contro Gorgia, stratega dell’Idumea,
33 Він же виступив з 3000 піхотинців і 400 комонних,	33 il quale era avanzato con tremila fanti e quattrocento cavalieri.
34 що нав’язали битву, в якій полягли деякі з юдеїв.	34 Iniziata la battaglia, caddero alcuni Giudei.
35 Один собі Доситей, відважний вершник відділу Бакенора, притримав Горгія і, вхопивши за плащ, тягнув його дедалі дужче, щоб узяти, злочинця, живцем. Та налетів один із тракійських вершників на Доситея і відтяв йому рамено, а Горгій утік у Марісу.	35 Un certo Dositeo, valoroso cavaliere del gruppo dei Tubiani, riuscì ad afferrare Gorgia e, tenendolo per il mantello, lo tirava con forza per prendere vivo questo scellerato. Ma uno dei cavalieri traci, gettatosi su Dositeo, gli tagliò il braccio, così che Gorgia poté fuggire in Maresa.
36 Тоді, як воїни Ездрія, що билися вже довго, потомились, Юда візвав до Господа, щоб з’явивсь йому союзником і провідником у битві.	36 Poiché gli uomini della schiera di Esdrin erano stanchi per il lungo combattimento, Giuda pregò il Signore di mostrarsi loro alleato e loro capo nella battaglia.
37 Заспівав він на ввесь голос батьківською мовою воєнну пісню, кинувся зненацька на вояків Горгія і примусив їх до втечі.	37 Quindi, intonato nella lingua materna il canto di guerra con inni, assalì improvvisamente le truppe di Gorgia e le mise in fuga.
38 Далі Юда зібрав своє військо й прийшов у місто Оддолам; а коли настав сьомий день, вони, за звичаєм, очистились і провели там суботу.	38 Giuda, poi, radunato l’esercito, venne nella città di Odollam. Avvicinatosi il settimo giorno, si purificarono secondo l’uso e celebrarono il sabato.
39 Наступного дня вояки Юди прийшли, — саме тоді була на це крайня пора, — щоб зібрати трупи поляглих і поховати їх у батьківських гробах разом з родичами.	39 Il giorno seguente gli uomini di Giuda andarono, quando già tale azione si imponeva con urgenza, a raccogliere i corpi dei caduti per inumarli presso i loro parenti nei sepolcri dei loro padri.
40 Вони знайшли тоді під тунікою в кожного з померлих дрібні речі, посвячені ямнійським ідолам, що були юдеям заборонені законом, тож усім стало ясно, що вони через те й полягли.	40 Essi trovarono sotto la tunica di ogni morto oggetti sacri agli idoli di Jamnia, che la legge interdice ai Giudei. Così fu palese a tutti il motivo per cui erano morti.
41 В той час усі благословили Господа, справедливого Суддю, який чинить скрите явним;	41 Tutti, allora, benedicendo le opere del Signore giusto che rende manifeste le cose occulte,
42 і почали вони молитися, благаючи, щоб гріх, який стався, простився їм цілковито. Юда ж, шляхетний муж, умовив вояків берегти себе чистими від усякого гріха, не пускаючи з ока те, що сталося з-за гріха поляглих.	42 accorsero a pregare, supplicando che il delitto commesso venisse completamente perdonato. Allora il forte Giuda esortò la moltitudine a conservarsi senza colpe, vedendo con i propri occhi ciò che era successo per il peccato di coloro che erano caduti.
43 Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2 000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, —	43 Dopo aver raccolto quasi duemila dracme d’argento secondo la possibilità di ognuno, le inviò a Gerusalemme perché fosse offerto un sacrificio per il peccato. Questa fu una buona e nobile azione, perché ispirata dal pensiero della risurrezione.
44 бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих.	44 Infatti, se non avesse sperato che coloro che erano morti sarebbero risorti, sarebbe stato superfluo e vano il pregare per i morti.
45 При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, — що за свята й благочестива думка! —	45 Inoltre egli pensava alla magnifica ricompensa riservata a coloro che si addormentano nella pietà.
46 Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха.	46 Santo e pio pensiero! Perciò egli fece compiere un sacrificio espiatorio per i morti affinché fossero assolti dal peccato.