Товита 2

Біблія	Peshitta
1 За царя Сахердона повернувсь я додому, і мені повернуто мою жінку Анну й сина Товію. На наше свято П’ятидесятниці, тобто свято семи Седмиць, мені приготовано гарний обід, і я сів обідати.	1 ܟܕ ܕܝܢ ܢܚܬܬ ܠܒܝܬܐ ܕܝܠܝ ܘܐܬܝܗܒܬ ܠܝ ܚܢܢܐ ܐܢܬܬܐ ܕܝܠܝ ܘܛܘܒܝܐ ܗ̇ܘ ܒܪܐ ܕܝܠܝ ܒܥܐܕܐ ܕܦܢܛܐܩܘܣܛܐ ܗ̇ܘ ܕܐܝܬܘܗܝ ܩܕܝܫܐ ܕܫܒܥܐ ܫܒܘ̈ܥܐ̣. ܗܘܬ ܫܪܘܬܐ ܛܒܬܐ ܠܝ ܘܟܕ ܐܣܬܡܟܬ ܕܝܢ ܠܡܐܟܠ̣
2 І коли був приготований для мене стіл, повний усіляких страв, мовив я до мого сина Товії: «Піди, моя дитино, і як знайдеш якогось бідного з наших братів невільників у Ніневії, що пам’ятає на Господа з усього серця, приведи його сюди, щоб їв разом зо мною. Гляди ж, я тебе чекаю, поки не повернешся, дитино!»	2 ܚܙܝܬ ܛܥܘܡ̈ܐ ܣܓ̈ܝܐܐ. ܘܐܡܪܬ ܠܒܪܐ ܕܝܠܝ. ܗܠܟ ܘܐܝܬܐ ܡܢ ܐܚ̈ܐ ܕܝܠܢ̇. ܠܗ̇ܘ ܕܐܢ ܬܫܟܚ ܣܢܝܩܐ̇. ܗ̇ܘ ܕܥܗܝܕ ܠܡܪܝܐ. ܘܗܐ ܡܩܘܐ ܐܢܐ ܠܟ
3 І вийшов Товія шукати якогонебудь бідного з наших братів і, повернувшись, мовив: «Тату!» А я до нього: «Що таке, дитино!» Він же: «Тату, он там один із нашого народу лежить забитий; його кинули на тім самім майдані, де задушили.»	3 ܘܟܕ ܐܬܐ ܐܡ̣ܪ. ܐܒܝ̣. ܚܕ ܡܢ ܓܢܣܐ ܕܝܠܢ ܟܕ ܚܢܝܩ ܫܕܐ ܒܫܘܩܐ
4 Схопивсь я на рівні ноги, залишив обід і, перед тим як почати їсти, забрав його з майдану й поклав у хатинці, щоб поховати його, як зайде сонце.	4 ܘܐܢܐ ܩܕܡ ܕܐܛܥܡ ܟܕ ܫܘܪܬ̣. ܐܪܝܡܬܗ ܠܒܝܬܐ ܥܕܡܐ ܕܥܪܒ ܫܡܫܐ
5 Потім, повернувшися, обмивсь і, докраю сумний, почав обідати.	5 ܘܟܕ ܗܦܟܬ ܣܚܬ̣. ܘܠܥܣܬ ܠܚܡܐ ܕܝܠܝ ܒܥܩܬܐ̣
6 Я пригадав собі слово пророка, яке сказав Амос про Бетел: «Обернуться у смуток ваші свята, й усі ваші веселощі в ридання» — і я плакав.	6 ܘܐܬܕܟܪܬ ܠܢܒܝܘܬܐ ܕܥܡܘܣ ܐܝܟܢܐ ܕܐܡ̇ܪ ܢܬܗܦܟܘܢ ܥܐ̈ܕܐ ܕܝܠܢ ܠܐܒܠܐ̇. ܘܟܠܗܝܢ ܚܕܘ̈ܬܐ ܕܝܠܟܘܢ ܠܐܘ̈ܠܝܬܐ̣
7 А як зайшло сонце, пішов, викопав яму й поховав його.	7 ܘܒܟܝܬ. ܘܟܕ ܥܪܒ ܫܡܫܐ ܐܙܠܬ̣. ܘܟܕ ܚܦܪܬ ܩܒܪܬܗ
8 Сусіди мої глузували й говорили: «Він таки не боїться! Все бо шукали його, щоб убити за те, та він утік, і ось знову ховає мертвих!»	8 ܘܩܪ̈ܝܒܐ ܓܚܟܝܢ ܗܘܘ ܟܕ ܐܡܪܝܢ. ܠܐ ܬܘܒ ܕܚ̇ܠ ܠܡܬܩܛܠܘ ܡܛܠ ܣܘܥܪܢܐ ܗܢܐ ܘܥܪܩ ܘܗܐ ܬܘܒ܈ ܩܒܪ ܠܡ̈ܝܬܐ̣
9 Тієї ж самої ночі, обмившись, увійшов я на своє обійстя й ліг коло надвірного муру, обличчя ж моє було відкрите з-за спеки.	9 ܘܒܗ ܒܠܠܝܐ̇· ܦܢܝܬ ܟܕ ܩܒܪܬ̣. ܘܕܡܟܬ ܡܣܝܒܐ ܠܘܬ ܐܣܬܐ ܕܕܪܬܐ̣. ܘܦܪܨܘܦܐ ܕܝܠܝ ܠܐ ܡܚܦܝܐ ܐܝܬܘܗܝ ܗܘܐ
10 Не знав я, що зверху надо мною були горобці на мурі, — і їхнє лайно, ще тепле, впало мені на очі й навело більма. Ходив я до лікарів, щоб вилікуватись, та що більш вони намащували мені очі маззю, то більше мої очі сліпли на ті більма, аж поки зовсім не осліпли. Отак нездужав я на очі 4 роки. Усі мої брати побивались навколо мене, а Ахіяхар утримував мене 2 роки, поки він не пішов до Елімаїди.	10 ܘܠܐ ܝܕܥ ܗܘܝܬ ܕܨ̈ܦܪܐ ܒܐܣܬܐ ܐܝܬ ܗܘܐ. ܘܟܕ ܥܝ̈ܢܐ ܕܝܠܝ ܦܬ̈ܝܚܢ ܗ̈ܘܝ̣. ܚܪ̈ܝ ܗܠܝܢ ܨܦܪ̈ܐ ܫܚ̈ܝܢܐ ܒܥ̈ܝܢܝ̣. ܘܗܘܘ ܚܘܪ̈ܘܪܐ ܒܥ̈ܝܢܐ ܕܝܠܝ. ܘܐܙܠܬ ܠܘܬ ܐܣܘ̈ܬܐ̣. ܘܠܐ ܐܘܬܪܘܢܝ. ܐܚܝܘܪ ܕܝܢ ܡܬܪܣܐ ܗ̣ܘܐ ܠܝ̣. ܥܕܡܐ ܕܐܙܠܬ ܠܐܠܘܡܘܐܝܕܐ
11 Того часу моя жінка Анна робила всілякі жіночі роботи	11 ܘܐܢܬܬܐ ܕܝܠܝ ܚܢܢܐ̣. ܒܟܬܐ ܗܘܬ ܒܝܬ ܢܫ̈ܐ̣
12 й посилала їх панам, що їй за те платню давали. Сьомого Дістра вона відтяла скінчену тканину й відіслала панам, які виплатили їй усю платню та ще й додали поверх неї козенятко.	12 ܘܡܫܕܪܐ ܠܡܪ̈ܘܗܝ. ܘܝܗܒܘ ܠܗ̇ ܐܦ ܗܢܘܢ ܐܓܪܐ̣. ܟܕ ܐܘܣܦܘ ܓܕܝܐ
13 І от коли прийшла додому, почало те козенятко блеяти. Покликав я її й спитав: «Звідкіль те козенятко? Чи воно, бува, не крадене? Віддай його назад панам, бо ми не маємо права їсти крадене.»	13 ܟܕ ܕܝܢ ܐܬܬ ܠܘܬܝ̣. ܫܪܝ ܠܡܩܥܐ. ܘܐܡܪܬ ܠܗ̇. ܡܢ ܐܝܟܐ ܗ̣ܘ ܓܕܝܐ. ܕܠܡܐ݃ ܓܢܝܒܐ ܐܝܬܘܗܝ. ܦܢܝܘܗܝ ܠܡܪ̈ܘܗܝ. ܠܘ ܓܝܪ ܢܡܘܣܝܬܐ ܐܝܬܝܗ̇ ܠܡܐܟܠ ܓܢܝܒܐ
14 А вона до мене: «Таж мені його дали поверх платні!» Але я не йняв їй віри й наказав віддати його панам. Мені соромно було за те перед нею. Тоді вона мені сказала: «І де вони оті твої милостині? Де вчинки твоєї праведности? Адже знати, що це вони довели тебе до цього.»	14 ܗ̣ܝ ܕܝܢ ܐܡܪܬ. ܡܘܗܒܬܐ ܐܬܝܗܒ ܠܝ ܥܠ ܐܓܪܐ. ܘܠܐ ܡܗܝܡܢ ܗܘܝܬ ܠܗ̇. ܘܐܡ̇ܪ ܗܘܝܬ ܕܢܬܦܢܐ ܠܡܪ̈ܘܗܝ. ܘܡܬܟ̇ܚܕ ܗܘܝܬ ܠܘܬܗ̇. ܗ̣ܝ ܕܝܢ ܟܕ ܦܢ̣ܝܬ ܐܡܪܬ ܠܝ. ܐܝܟܐ ܐܝ̈ܬܝܗܝܢ ܡܪ̈ܚܡܢܘܬܐ ܕܝܠܟ ܘܙܕܝ̈ܩܘܬܐ. ܗܐ ܐܝܕܝ̈ܥܢ ܟܠܗܝ̣ܢ ܥܡܟ