Товита 2

Біблія	NEW AMERICAN BIBLE
1 За царя Сахердона повернувсь я додому, і мені повернуто мою жінку Анну й сина Товію. На наше свято П’ятидесятниці, тобто свято семи Седмиць, мені приготовано гарний обід, і я сів обідати.	1 Thus under King Esarhaddon I returned to my home, and my wife Anna and my son Tobiah were restored to me. Then on our festival of Pentecost, the feast of Weeks, a fine dinner was prepared for me, and I reclined to eat.
2 І коли був приготований для мене стіл, повний усіляких страв, мовив я до мого сина Товії: «Піди, моя дитино, і як знайдеш якогось бідного з наших братів невільників у Ніневії, що пам’ятає на Господа з усього серця, приведи його сюди, щоб їв разом зо мною. Гляди ж, я тебе чекаю, поки не повернешся, дитино!»	2 The table was set for me, and when many different dishes were placed before me, I said to my son Tobiah: "My son, go out and try to find a poor man from among our kinsmen exiled here in Nineveh. If he is a sincere worshiper of God, bring him back with you, so that he can share this meal with me. Indeed, son, I shall wait for you to come back."
3 І вийшов Товія шукати якогонебудь бідного з наших братів і, повернувшись, мовив: «Тату!» А я до нього: «Що таке, дитино!» Він же: «Тату, он там один із нашого народу лежить забитий; його кинули на тім самім майдані, де задушили.»	3 Tobiah went out to look for some poor kinsman of ours. When he returned he exclaimed, "Father!" I said to him, "What is it, son?" He answered, "Father, one of our people has been murdered! His body lies in the market place where he was just strangled!"
4 Схопивсь я на рівні ноги, залишив обід і, перед тим як почати їсти, забрав його з майдану й поклав у хатинці, щоб поховати його, як зайде сонце.	4 I sprang to my feet, leaving the dinner untouched; and I carried the dead man from the street and put him in one of the rooms, so that I might bury him after sunset.
5 Потім, повернувшися, обмивсь і, докраю сумний, почав обідати.	5 Returning to my own quarters, I washed myself and ate my food in sorrow.
6 Я пригадав собі слово пророка, яке сказав Амос про Бетел: «Обернуться у смуток ваші свята, й усі ваші веселощі в ридання» — і я плакав.	6 I was reminded of the oracle pronounced by the prophet Amos against Bethel: "Your festivals shall be turned into mourning, And all your songs into lamentation."
7 А як зайшло сонце, пішов, викопав яму й поховав його.	7 And I wept. Then at sunset I went out, dug a grave, and buried him.
8 Сусіди мої глузували й говорили: «Він таки не боїться! Все бо шукали його, щоб убити за те, та він утік, і ось знову ховає мертвих!»	8 The neighbors mocked me, saying to one another: "Will this man never learn! Once before he was hunted down for execution because of this very thing; yet now that he has escaped, here he is again burying the dead!"
9 Тієї ж самої ночі, обмившись, увійшов я на своє обійстя й ліг коло надвірного муру, обличчя ж моє було відкрите з-за спеки.	9 That same night I bathed, and went to sleep next to the wall of my courtyard. Because of the heat I left my face uncovered.
10 Не знав я, що зверху надо мною були горобці на мурі, — і їхнє лайно, ще тепле, впало мені на очі й навело більма. Ходив я до лікарів, щоб вилікуватись, та що більш вони намащували мені очі маззю, то більше мої очі сліпли на ті більма, аж поки зовсім не осліпли. Отак нездужав я на очі 4 роки. Усі мої брати побивались навколо мене, а Ахіяхар утримував мене 2 роки, поки він не пішов до Елімаїди.	10 I did not know there were birds perched on the wall above me, till their warm droppings settled in my eyes, causing cataracts. I went to see some doctors for a cure, but the more they anointed my eyes with various salves, the worse the cataracts became, until I could see no more. For four years I was deprived of eyesight, and all my kinsmen were grieved at my condition. Ahiqar, however, took care of me for two years, until he left for Elymais.
11 Того часу моя жінка Анна робила всілякі жіночі роботи	11 At that time my wife Anna worked for hire at weaving cloth, the kind of work women do.
12 й посилала їх панам, що їй за те платню давали. Сьомого Дістра вона відтяла скінчену тканину й відіслала панам, які виплатили їй усю платню та ще й додали поверх неї козенятко.	12 When she sent back the goods to their owners, they would pay her. Late in winter she finished the cloth and sent it back to the owners. They paid her the full salary, and also gave her a young goat for the table.
13 І от коли прийшла додому, почало те козенятко блеяти. Покликав я її й спитав: «Звідкіль те козенятко? Чи воно, бува, не крадене? Віддай його назад панам, бо ми не маємо права їсти крадене.»	13 On entering my house the goat began to bleat. I called to my wife and said: "Where did this goat come from? Perhaps it was stolen! Give it back to its owners; we have no right to eat stolen food!"
14 А вона до мене: «Таж мені його дали поверх платні!» Але я не йняв їй віри й наказав віддати його панам. Мені соромно було за те перед нею. Тоді вона мені сказала: «І де вони оті твої милостині? Де вчинки твоєї праведности? Адже знати, що це вони довели тебе до цього.»	14 But she said to me, "It was given to me as a bonus over and above my wages." Yet I would not believe her, and told her to give it back to its owners. I became very angry with her over this. So she retorted: "Where are your charitable deeds now? Where are your virtuous acts? See! Your true character is finally showing itself!"