І Царів 3

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 Соломон посвоячився з фараоном, єгипетським царем. Він узяв за себе дочку фараона й привів її в Давидгород, покіль не скінчив будови свого палацу, храму Господнього й муру навкруги Єрусалиму.	1 Solomon made a marriage alliance with Pharaoh king of Egypt; he took Pharaoh's daughter, and brought her into the city of David, until he had finished building his own house and the house of the LORD and the wall around Jerusalem.
2 Тоді народ приносив жертви на узвишшях, бо до того часу не був іще збудований храм імені Господньому.	2 The people were sacrificing at the high places, however, because no house had yet been built for the name of the LORD.
3 Соломон любив Господа і ходив в установах батька свого Давида, приносив і жертви та палив кадило на узвишшях	3 Solomon loved the LORD, walking in the statutes of David his father; only, he sacrificed and burnt incense at the high places.
4 Пішов раз цар у Гівеон, щоб там жертвувати, бо то було найбільше узвишшя, і тисячу всепалень приніс Соломон на тому жертовнику.	4 And the king went to Gibeon to sacrifice there, for that was the great high place; Solomon used to offer a thousand burnt offerings upon that altar.
5 У Гівеоні з’явився Господь Соломонові вночі у сні. Бог сказав йому: «Проси, що маю тобі дати!»	5 At Gibeon the LORD appeared to Solomon in a dream by night; and God said, "Ask what I shall give you."
6 Соломон відповів: «Ти зробив твоєму рабові, моєму батькові Давидові, велику ласку за те, що він ходив перед тобою по щирості, по справедливості й правотою серця. Ти зберіг йому цю велику ласку й дарував йому сина, щоб сидів на його престолі, як воно і є нині.	6 And Solomon said, "Thou hast shown great and steadfast love to thy servant David my father, because he walked before thee in faithfulness, in righteousness, and in uprightness of heart toward thee; and thou hast kept for him this great and steadfast love, and hast given him a son to sit on his throne this day.
7 А тепер, Господи, мій Боже, ти зробив царем раба твого замість батька мого Давида; та я ще дуже молодий, не знаю, як поводитися.	7 And now, O LORD my God, thou hast made thy servant king in place of David my father, although I am but a little child; I do not know how to go out or come in.
8 Раб твій обертається серед народу, що ти вибрав, такого великого народу, що його за многотою не можна ні злічити, ні порахувати.	8 And thy servant is in the midst of thy people whom thou hast chosen, a great people, that cannot be numbered or counted for multitude.
9 Тож дай рабові твоєму розумне серце, щоб він судив твій народ та розбирав між добрим та лихим, бо інакше хто зможе правити тим великим народом.»	9 Give thy servant therefore an understanding mind to govern thy people, that I may discern between good and evil; for who is able to govern this thy great people?"
10 Вподобав Господь, що Соломон просив цього.	10 It pleased the Lord that Solomon had asked this.
11 І сказав йому Бог: «За те, що ти просиш цього, що не просив для себе ні довгого віку, ні багатства, ні смерти твоїх ворогів, а просив розуму для себе, щоб уміти судити,	11 And God said to him, "Because you have asked this, and have not asked for yourself long life or riches or the life of your enemies, but have asked for yourself understanding to discern what is right,
12 то я вволю твою волю: дам тобі мудре і розумне серце, що нікого, як ти, не було перше тебе, ані після тебе не з’явиться.	12 behold, I now do according to your word. Behold, I give you a wise and discerning mind, so that none like you has been before you and none like you shall arise after you.
13 А навіть дам тобі те, чого ти не просив: і багатство, і славу, так що рівні тобі не буде між царями, покіль віку твого.	13 I give you also what you have not asked, both riches and honor, so that no other king shall compare with you, all your days.
14 А як ходитимеш моїми путями, пильнуючи моїх установ та моїх заповідей, як ходив батько твій Давид, то дам тобі й вік довгий.»	14 And if you will walk in my ways, keeping my statutes and my commandments, as your father David walked, then I will lengthen your days."
15 Прокинувся Соломон, аж то — сон. Повернувшись у Єрусалим, став перед ковчегом завіту Господнього і приніс усепалення й мирні жертви, і справив бенкет для всіх слуг своїх.	15 And Solomon awoke, and behold, it was a dream. Then he came to Jerusalem, and stood before the ark of the covenant of the LORD, and offered up burnt offerings and peace offerings, and made a feast for all his servants.
16 Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя й стали перед ним.	16 Then two harlots came to the king, and stood before him.
17 Одна з них каже: «Прошу тебе, мій пане! Я й оця жінка живемо в одній хаті, і я породила при ній у тій хаті.	17 The one woman said, "Oh, my lord, this woman and I dwell in the same house; and I gave birth to a child while she was in the house.
18 На третій же день, як я породила, злягла й ця жінка. Були ж ми удвох, нікого чужого з нами в хаті не було, лише нас двоє було в хаті.	18 Then on the third day after I was delivered, this woman also gave birth; and we were alone; there was no one else with us in the house, only we two were in the house.
19 І вмер синок цієї жінки вночі, бо вона його приспала.	19 And this woman's son died in the night, because she lay on it.
20 Встала вона посеред ночі, взяла мою дитину з-під мого боку, як слугиня твоя спала, та й поклала його до свого лона, свою ж мертву дитину поклала до мого лона.	20 And she arose at midnight, and took my son from beside me, while your maidservant slept, and laid it in her bosom, and laid her dead son in my bosom.
21 Встала я вранці годувати мою дитину, — аж воно мертве. Та як придивилась до нього вранці пильно, бачу, що це не моя дитина, яку я породила.»	21 When I rose in the morning to nurse my child, behold, it was dead; but when I looked at it closely in the morning, behold, it was not the child that I had borne."
22 А друга жінка каже: «Ні, моя дитина жива, а твоя дитина мертва.» А та: «Ні, твоя дитина мертва, а моя жива.» І змагались отак перед царем.	22 But the other woman said, "No, the living child is mine, and the dead child is yours." The first said, "No, the dead child is yours, and the living child is mine." Thus they spoke before the king.
23 І сказав цар: «Ця каже: оце моя дитина, та, що жива, а твоя дитина мертва. А та каже: ні, твоя дитина мертва, а моя жива.»	23 Then the king said, "The one says, 'This is my son that is alive, and your son is dead'; and the other says, 'No; but your son is dead, and my son is the living one.'"
24 І повелів цар: «Подайте мені меча!» І принесли меча перед царя.	24 And the king said, "Bring me a sword." So a sword was brought before the king.
25 Тоді цар наказав: «Розітніть живе дитятко на двоє та дайте цій половину й тій половину.»	25 And the king said, "Divide the living child in two, and give half to the one, and half to the other."
26 Каже тоді цареві жінка, дитина якої була жива, — бо серце її зворушилось із жалю за своїм сином: «Прошу тебе, мій пане! Нехай дадуть їй дитинку, нехай не вбивають!» А друга каже: «Нехай не буде ні мені, ні тобі! Розтинайте!»	26 Then the woman whose son was alive said to the king, because her heart yearned for her son, "Oh, my lord, give her the living child, and by no means slay it." But the other said, "It shall be neither mine nor yours; divide it."
27 І розсудив цар: «Дайте тій першій живу дитину, не вбивайте. Та її мати!»	27 Then the king answered and said, "Give the living child to the first woman, and by no means slay it; she is its mother."
28 Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, то всі сповнились пошаною до царя, бо зрозуміли, що в ньому була мудрість Божа, щоб судити.	28 And all Israel heard of the judgment which the king had rendered; and they stood in awe of the king, because they perceived that the wisdom of God was in him, to render justice.