І Царів 3
12345678910111213141516171819202122
Буття
Вихід
Левіт
Числа
Второзаконня
Ісуса Навина
Суддів
Рути
І Самуїла
ІІ Самуїла
І Царів
ІІ Царів
І Хронік
ІІ Хронік
Езри
Неємії
Товита
Юдити
Естери
1Mac
2Mac
Йова
Псалмів
Приповідок
Проповідник
Пісня Пісень
Мудрости
Сирах
Ісая
Єремія
Плач Єремії
Лист Єремії
Єзекиїл
Даниїл
Осій
Йоіл
Амос
Авдій
Йона
Міхей
Наум
Авакум
Софонія
Аггей
Захарій
Малахія
Матей
Марко
Лука
Іван
Діяння Апостолів
Римлян
І Корінтян
ІІ Корінтян
Галатів
Ефесян
Филип’ян
Колосян
І Солунян
І Солунян
І Тимотея
ІI Тимотея
Тита
Филимона
Євреїв
Якова
І Петра
ІI Петра
І Івана
ІІ Івана
ІІІ Івана
Юди
Одкровення
Confronta con un'altra Bibbia
Cambia Bibbia
| Біблія | Peshitta |
|---|---|
| 1 Соломон посвоячився з фараоном, єгипетським царем. Він узяв за себе дочку фараона й привів її в Давидгород, покіль не скінчив будови свого палацу, храму Господнього й муру навкруги Єрусалиму. | 1 ܘܗܘܐ ܫܠܝܡܘܢ ܚܬܢܐ ܠܦܪܥܘܢ ܡܠܟܐ ܕܡܨܪܝܢ ܘܢܣܒ ܠܒܪܬܗ ܕܦܪܥܘܢ ܘܐܥܠܗ ܠܩܪܝܬܗ ܕܕܘܝܕ ܥܕܠܐ ܢܫܠܡ ܠܡܒܢܐ ܒܝܬܗ ܘܒܝܬܗ ܕܡܪܝܐ ܘܫܘܪܐ ܕܐܘܪܫܠܡ ܟܕ ܚܕܪܐ |
| 2 Тоді народ приносив жертви на узвишшях, бо до того часу не був іще збудований храм імені Господньому. | 2 ܒܠܚܘܕ ܥܡܐ ܡܕܒܚܝܢ ܗܘܘ ܥܠ ܥ̈ܠܘܬܐ ܡܛܠ ܕܥܕܟܝܠ ܠܐ ܐܬܒܢܝ ܗܘܐ ܒܝܬܐ ܠܫܡܗ ܕܡܪܝܐ ܥܕܡܐ ܠܝܘܡ̈ܬܐ ܗܢܘܢ |
| 3 Соломон любив Господа і ходив в установах батька свого Давида, приносив і жертви та палив кадило на узвишшях | 3 ܘܪܚܡ ܫܠܝܡܘܢ ܠܡܪܝܐ ܠܡܗܠܟܘ ܒܦܘܩ̈ܕܢܘܗܝ ܕܕܘܝܕ ܐܒܘܗܝ ܒܠܚܘܕ ܥܠ ܥ̈ܠܘܬܐ ܡܕܒܚ ܗܘܐ ܘܣܐܡ ܒܣ̈ܡܐ |
| 4 Пішов раз цар у Гівеон, щоб там жертвувати, бо то було найбільше узвишшя, і тисячу всепалень приніс Соломон на тому жертовнику. | 4 ܘܐܙܠ ܡܠܟܐ ܠܓܒܥܘܢ ܠܡܕܒܚܘ ܬܡܢ ܡܛܠ ܕܗܝ ܗܝ ܥܠܬܐ ܪܒܬܐ ܐܠܦ ܥ̈ܠܘܢ ܡܕܒܚ ܗܘܐ ܫܠܝܡܘܢ ܥܠ ܡܕܒܚܐ ܗܘ |
| 5 У Гівеоні з’явився Господь Соломонові вночі у сні. Бог сказав йому: «Проси, що маю тобі дати!» | 5 ܕܒܓܒܥܘܢ. ܗܝܕܝܢ ܐܬܓܠܝ ܡܪܝܐ ܥܠ ܫܠܝܡܘܢ ܒܚܙܘܐ ܕܠܠܝܐ ܘܐܡܪ ܠܗ ܐܠܗܐ ܫܐܠ ܡܢܐ ܐܬܠ ܠܟ |
| 6 Соломон відповів: «Ти зробив твоєму рабові, моєму батькові Давидові, велику ласку за те, що він ходив перед тобою по щирості, по справедливості й правотою серця. Ти зберіг йому цю велику ласку й дарував йому сина, щоб сидів на його престолі, як воно і є нині. | 6 ܘܐܡܪ ܫܠܝܡܘܢ ܐܢܬ ܥܒܕܬ ܥܡ ܥܒܕܟ ܕܘܝܕ ܐܒܝ ܛܝܒܘܬܐ ܪܒܬܐ ܐܝܟ ܕܗܠܟ ܩܕܡܝܟ ܒܩܘܫܬܐ ܘܒܗܝܡܢܘܬܐ ܘܒܬܪܝܨܘܬܐ ܕܠܒܐ ܗܠܟ ܩܕܡܝܟ ܘܢܛܪܬ ܠܗ ܗܕܐ ܛܝܒܘܬܐ ܪܒܬܐ ܘܝܗܒܬ ܠܗ ܒܪܐ ܕܢܬܒ ܥܠ ܟܘܪܣܝܗ ܐܝܟ ܕܝܘܡܢܐ |
| 7 А тепер, Господи, мій Боже, ти зробив царем раба твого замість батька мого Давида; та я ще дуже молодий, не знаю, як поводитися. | 7 ܘܗܫܐ ܡܪܝܐ ܐܠܗܐ ܐܢܬ ܐܡܠܟܬ ܠܥܒܕܟ ܚܠܦ ܕܘܝܕ ܐܒܝ ܘܐܢܐ ܛܠܝܐ ܐܢܐ ܙܥܘܪܐ ܘܠܐ ܝܕܥ ܐܢܐ ܠܡܦܩ ܘܠܡܥܠ |
| 8 Раб твій обертається серед народу, що ти вибрав, такого великого народу, що його за многотою не можна ні злічити, ні порахувати. | 8 ܒܓܘ ܥܡܟ ܕܓܒܝܬ ܥܡܐ ܣܓܝܐܐ ܕܠܐ ܡܬܡܢܐ ܘܠܐ ܡܬܚܫܒ ܡܢ ܣܘܓܐܗ |
| 9 Тож дай рабові твоєму розумне серце, щоб він судив твій народ та розбирав між добрим та лихим, бо інакше хто зможе правити тим великим народом.» | 9 ܗܒ ܠܥܒܕܟ ܠܒܐ ܫܡܘܥܐ ܠܡܕܢ ܠܥܡܟ ܘܠܡܣܬܟܠܘ ܒܝܬ ܛܒܬܐ ܠܒܝܫܬܐ ܡܢܘ ܓܝܪ ܡܫܟܚ ܠܡܕܢܗ ܠܥܡܟ ܥܡܐ ܗܢܐ ܪܒܐ |
| 10 Вподобав Господь, що Соломон просив цього. | 10 ܘܫܦܪ ܦܬܓܡܐ ܗܢܐ ܩܕܡ ܡܪܝܐ ܟܕ ܫܐܠ ܫܠܝܡܘܢ ܦܬܓܡܐ ܗܢܐ |
| 11 І сказав йому Бог: «За те, що ти просиш цього, що не просив для себе ні довгого віку, ні багатства, ні смерти твоїх ворогів, а просив розуму для себе, щоб уміти судити, | 11 ܘܐܡܪ ܡܪܝܐ ܠܫܠܝܡܘܢ ܚܠܦ ܕܫܐܠܬ ܦܬܓܡܐ ܗܢܐ ܘܠܐ ܫܐܠܬ ܠܟ ܥܘܬܪܐ ܘܠܐ ܫܐܠܬ ܠܟ ܢܦܫ̈ܬܐ ܕܒ̈ܥܠܕܒܒܝܟ ܘܠܐ ܫܐܠܬ ܠܟ ܝܘܡ̈ܬܐ ܣ̈ܓܝܐܐ ܘܫܐܠܬ ܠܟ ܚܟܡܬܐ ܠܡܫܡܥ ܕܝܢܐ |
| 12 то я вволю твою волю: дам тобі мудре і розумне серце, що нікого, як ти, не було перше тебе, ані після тебе не з’явиться. | 12 ܗܐ ܥܒܕܬ ܠܟ ܐܝܟ ܦܬܓܡܟ ܗܐ ܝܗܒܬ ܠܟ ܠܒܐ ܚܟܝܡܐ ܘܣܟܘܠܬܢܐ ܕܐܟܘܬܟ ܠܐ ܗܘܐ ܩܕܡܝܟ ܘܒܬܪܟ ܠܐ ܢܩܘܡ ܐܟܘܬܟ |
| 13 А навіть дам тобі те, чого ти не просив: і багатство, і славу, так що рівні тобі не буде між царями, покіль віку твого. | 13 ܘܐܦ ܡܕܡ ܕܠܐ ܫܐܠܬ ܝܗܒܬ ܠܟ ܐܦ ܥܘܬܪܐ ܐܦ ܐܝܩܪܐ ܕܠܐ ܗܘܐ ܐܟܘܬܟ ܐܢܫ ܒܡ̈ܠܟܐ ܟܠܗܘܢ ܝܘܡ̈ܝܟ |
| 14 А як ходитимеш моїми путями, пильнуючи моїх установ та моїх заповідей, як ходив батько твій Давид, то дам тобі й вік довгий.» | 14 ܘܐܢ ܬܗܠܟ ܒܐܘܪ̈ܚܬܝ ܠܡܛܪ ܩܝ̈ܡܝ ܘܦܘܩ̈ܕܢܝ. ܐܝܟ ܕܗܠܟ ܕܘܝܕ ܐܒܘܟ ܐܣܓܐ ܝܘ̈ܡܝܟ |
| 15 Прокинувся Соломон, аж то — сон. Повернувшись у Єрусалим, став перед ковчегом завіту Господнього і приніс усепалення й мирні жертви, і справив бенкет для всіх слуг своїх. | 15 ܘܐܬܬܥܝܪ ܫܠܝܡܘܢ ܘܚܙܐ ܚܠܡܐ ܗܘ ܘܐܬܐ ܠܐܘܪܫܠܡ ܘܩܡ ܩܕܡ ܐܪܘܢܐ ܕܩܝܡܗ ܕܡܪܝܐ ܘܐܣܩ ܥ̈ܠܘܬܐ ܘܥܒܕ ܫ̈ܠܡܐ ܘܥܒܕ ܡܫܬܝܐ ܠܟܠܗܘܢ ܥܒ̈ܕܘܗܝ |
| 16 Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя й стали перед ним. | 16 ܗܝܕܝܢ ܐܬ̈ܝ ܬܪ̈ܬܝܢ ܢܫܝ̈ܢ ܙܢܝ̈ܬܐ ܠܡܕܢ ܩܕܡ ܡܠܟܐ ܫܠܝܡܘܢ |
| 17 Одна з них каже: «Прошу тебе, мій пане! Я й оця жінка живемо в одній хаті, і я породила при ній у тій хаті. | 17 ܘܐܡܪܬ ܐܢܬܬܐ ܚܕܐ ܡܢܗܝܢ ܒܥܝܐ ܐܢܐ ܡܢܟ ܡܪܝ ܐܢܐ ܘܗܕܐ ܐܢܬܬܐ ܥܡܪ̈ܢ ܗ̈ܘܝܢ ܒܒܝܬܐ ܚܕ ܘܝܠܕܬ ܥܡܗ ܒܒܝܬܐ |
| 18 На третій же день, як я породила, злягла й ця жінка. Були ж ми удвох, нікого чужого з нами в хаті не було, лише нас двоє було в хаті. | 18 ܘܡܢ ܒܬܪ ܬܠܬܐ ܝܘܡ̈ܝܢ ܟܕ ܝܠܕܬ ܝܠܕܬ ܐܦ ܗܕܐ ܐܢܬܬܐ ܘܚܢܢ ܚܢܢ ܐܟܚܕܐ ܒܒܝܬܐ ܘܠܝܬ ܐܢܫ ܢܘܟܪܝܐ ܥܡܢ ܐܠܐ ܐܢ ܬܪ̈ܬܝܢ ܚܢܢ ܒܒܝܬܐ |
| 19 І вмер синок цієї жінки вночі, бо вона його приспала. | 19 ܘܡܝܬ ܒܪܗ ܕܗܕܐ ܐܢܬܬܐ ܒܠܠܝܐ ܕܕܡܟܬ ܥܠܘܗܝ |
| 20 Встала вона посеред ночі, взяла мою дитину з-під мого боку, як слугиня твоя спала, та й поклала його до свого лона, свою ж мертву дитину поклала до мого лона. | 20 ܘܩܡܬ ܒܦܠܓܗ ܕܠܠܝܐ ܘܢܣܒܬ ܒܪܝ ܡܢ ܠܘܬܝ ܘܐܡܬܟ ܕܡܟܐ ܗܘܬ ܘܐܪܡܝܬܗ ܒܥܘܒܗ ܘܠܒܪܗ ܡܝܬܐ ܐܪܡܝܬ ܒܥܘܒܝ |
| 21 Встала я вранці годувати мою дитину, — аж воно мертве. Та як придивилась до нього вранці пильно, бачу, що це не моя дитина, яку я породила.» | 21 ܘܩܡܬ ܒܨܦܪܐ ܕܐܝܢܩ ܒܪܝ ܘܚܙܝܐ ܐܢܐ ܡܝܬܐ ܗܘ ܘܐܬܒܩܝܬ ܒܗ ܒܨܦܪܐ ܘܠܐ ܗܘܐ ܗܘ ܒܪܝ ܕܝܠܕܬ |
| 22 А друга жінка каже: «Ні, моя дитина жива, а твоя дитина мертва.» А та: «Ні, твоя дитина мертва, а моя жива.» І змагались отак перед царем. | 22 ܘܐܡܪܬ ܐܢܬܬܐ ܗܝ ܐܚܪܬܐ ܠܐ ܗܘܐ ܗܟܢܐ ܒܪܝ ܗܘ ܚܝܐ ܘܒܪܟܝ ܡܝܬܐ ܘܗܝ ܐܡܪܐ ܠܐ ܗܘܐ ܗܟܢܐ ܒܪܟܝ ܗܘ ܡܝܬܐ ܘܒܪܝ ܚܝܐ ܘܢܨ̈ܝܢ ܗ̈ܘܝ ܩܕܡ ܡܠܟܐ |
| 23 І сказав цар: «Ця каже: оце моя дитина, та, що жива, а твоя дитина мертва. А та каже: ні, твоя дитина мертва, а моя жива.» | 23 . |
| 24 І повелів цар: «Подайте мені меча!» І принесли меча перед царя. | 24 ܘܐܡܪ ܡܠܟܐ ܐܝܬܘ ܠܝ ܣܝܦܐ ܘܐܝܬܝܘ ܣܝܦܐ ܩܕܡ ܡܠܟܐ |
| 25 Тоді цар наказав: «Розітніть живе дитятко на двоє та дайте цій половину й тій половину.» | 25 ܘܐܡܪ ܡܠܟܐ ܦܘܣܩܘܗܝ ܠܗܘ ܛܠܝܐ ܕܚܝ ܠܬܪ̈ܝܢ ܘܗܒܘ ܦܠܓܗ ܠܚܕܐ ܘܦܠܓܗ ܠܚܕܐ |
| 26 Каже тоді цареві жінка, дитина якої була жива, — бо серце її зворушилось із жалю за своїм сином: «Прошу тебе, мій пане! Нехай дадуть їй дитинку, нехай не вбивають!» А друга каже: «Нехай не буде ні мені, ні тобі! Розтинайте!» | 26 ܘܐܡܪܬ ܗܝ ܐܢܬܬܐ ܕܒܪܗ ܚܝ ܠܡܠܟܐ ܡܛܠ ܕܐܬܗܦܟܘ ܪ̈ܚܡܝܗ ܥܠ ܒܪܗ ܒܥܝܐ ܐܢܐ ܡܢܟ ܡܪܝ ܗܒܘܗܝ ܠܗ ܠܛܠܝܐ ܟܕ ܚܝ ܘܡܩܛܠ ܠܐ ܬܩܛܠܘܢܗ ܘܗܝ ܐܡܪܐ ܠܐ ܠܝ ܐܦ ܠܐ ܠܟܝ ܢܗܘܐ ܦܘܣܩܘܗܝ |
| 27 І розсудив цар: «Дайте тій першій живу дитину, не вбивайте. Та її мати!» | 27 ܥܢܐ ܡܠܟܐ ܘܐܡܪ ܗܒܘܗܝ ܠܗ ܠܛܠܝܐ ܟܕ ܚܝ ܘܡܩܛܠ ܠܐ ܬܩܛܠܘܢܗ ܗܝ ܗܝ ܐܡܗ |
| 28 Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, то всі сповнились пошаною до царя, бо зрозуміли, що в ньому була мудрість Божа, щоб судити. | 28 ܘܫܡܥܘ ܟܠܗ ܐܝܣܪܝܠ ܕܝܢܐ ܕܕܢ ܡܠܟܐ ܘܕܚܠܘ ܡܢ ܩܕܡ ܡܠܟܐ ܡܛܠ ܕܚܙܘ ܕܚܟܡܬܐ ܕܐܠܗܐ ܐܝܬ ܒܗ ܠܡܥܒܕ ܕܝܢܐ |