ІІ Самуїла 19
Libro non riconosciuto. Prova con un'abbreviazione valida (es. Gen, Es, Gv, Sal).
Versetti esaminati
| Біблія | Peshitta ܦܫܝܼܛܬܵܐ |
|---|---|
| 1 Тоді зворушився цар і пішов до горниці над ворітьми, заплакав і так говорив, плачучи: «Сину мій Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, щоб я був умер замість тебе! Авесаломе, мій сину, сину мій!» | 1 ܘܐܬܡܪܡܪ ܡܠܟܐ ܘܣܠܩ ܠܩܝܛܘܢܐ ܘܒܟܐ ܘܟܕ ܒܟ̇ܐ ܗܟܢܐ ܐܡܪ ܗܘܐ ܒܪܝ ܐܒܫܠܘܡ ܒܪܝ ܒܪܝ ܐܒܫܠܘܡ ܡ̇ܢ ܕܝܢ ܐܡܝܬܢܝ ܚܠܦܝܟ ܐܒܫܠܘܡ ܒܪܝ |
| 2 Тим часом донесли Йоавові: «Слухай, цар плаче та сумує за Авесаломом!» | 2 ܘܐܡܪܘ ܠܝܘܐܒ ܕܗܐ ܒܟ̇ܐ ܡܠܟܐ ܘܡܬܐܒܠ ܥܠ ܐܒܫܠܘܡ |
| 3 І обернулась того дня перемога в жалобу всього народу, бо народ почув того дня, що цар уболіває над своїм сином. | 3 ܘܗܘܐ ܒܗܘ ܝܘܡܐ ܐܒܠܐ ܠܟܠܗ ܥܡܐ ܡܛܠ ܕܫܡܥܘ ܥܡܐ ܒܗ̇ܘ ܝܘܡܐ ܕܟܪܝܬ ܠܡܠܟܐ ܥܠ ܒܪܗ |
| 4 Тому входив того дня народ крадькома в місто, як прокрадається засоромлене військо, що втекло в часі бою. | 4 ܘܐܬܛܫܝܘ ܥܡܐ ܠܡܥܠ ܠܩܪܝܬܐ ܒܗ̇ܘ ܝܘܡܐ ܐܝܟ ܕܡܬܛܫܝܢ ܥܡܐ ܕܒܗܬܝܢ ܡܐ ܕܥܪܩܝܢ ܡܢ ܩܪܒܐ |
| 5 Цар же закрив собі обличчя й кричав уголос: «Сину мій Авесаломе, Авесаломе. мій сину, мій сину!» | 5 ܘܡܠܟܐ ܚ̇ܦܝ ܐ̈ܦܘܗܝ ܘܐܝܠܠ ܒܩܠܐ ܪܡܐ ܘܐܡܪ ܒܪܝ ܐܒܫܠܘܡ ܒܪܝ ܒܪܝ ܐܒܫܠܘܡ |
| 6 І ввійшов Йоав до царя в дім і каже: «Сьогодні покрив ти соромом обличчя усіх твоїх слуг, що спасли нині життя твоє, твоїх синів, твоїх дочок, твоїх жінок і твоїх наложниць, | 6 ܘܥܠ ܝܘܐܒ ܠܘܬ ܡܠܟܐ ܘܐܡܪ ܠܗ. ܐܒܗܬܬ ܝܘܡܢܐ ܐ̈ܦܐ ܕܟܠܗܘܢ ܥܒ̈ܕܝܟ ܕܦܠܛܘ ܢܦܫܟ ܝܘܡܢܐ ܘܢܦܫܐ ܕܒ̈ܢܝܟ ܘܕܒܢ̈ܬܟ ܘܢܦܫܐ ܕܢܫ̈ܝܟ ܘܢܦܫܐ ܕܕܪ̈ܘܟܬܟ. |
| 7 бо ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить! Ти бо сьогодні показав, що воєводи й слуги У тебе ніщо; бо тепер я знаю, що як би Авесалом був живий, а всі ми сьогодні вмерли, ти був би нині задоволений. | 7 ܘܪܚܡܬ ܣܢܐ̈ܝܟ ܘܣܢܝܬ ܪ̈ܚܡܝܟ ܘܚܘܝܬ ܝܘܡܢܐ ܕܠܝܬ ܠܟ ܠܐ ܚܐܪ̈ܐ ܘܠܐ ܥܒ̈ܕܐ ܝܕܥ ܐܢܐ ܝܘܡܢܐ ܕܐܠܘ ܐܒܫܠܘܡ ܚܝ ܗܘܐ ܟܠܢ ܡܝܬܝܢ ܗܘܝܢ ܘܫܦܝܪ ܗܘܐ ܒܥܝܢܝ̈ܟ |
| 8 Ото вставай тепер, вийди та й промов приязно до твоїх слуг, бо, клянусь Господом, коли ти не вийдеш, цієї ж ночі ніхто не зостанеться з тобою. А це буде гірше тобі за все лихо, що спало на тебе від твоєї молодости.» | 8 ܗܫܐ ܩܘܡ ܦܘܩ ܘܡܠܠ ܥܡ ܥܒ̈ܕܝܟ ܡܛܠ ܕܒܡܪܝܐ ܝܡܝܬ ܕܐܢ ܠܐ ܢܦܩ ܐܢܬ ܠܐ ܒܐܬ ܐܢܫ ܠܘܬܟ ܒܠܠܝܐ ܗܢܐ ܘܒܐܫܐ ܠܟ ܗܕܐ ܡܢ ܟܠܗܝܢ ܒܝܫ̈ܬܐ ܕܐܬ̈ܝ ܥܠܝܟ ܡܢ ܛܠܝܘܬܟ ܘܥܕܡܐ ܠܗܫܐ |
| 9 Тож устав цар і сів у брамі. І сповіщено всьому народові: «Дивіться, цар сидить у брамі.» І ввесь народ прийшов перед царя. Ізраїльтяни ж порозбігались — кожен у свій намет. | 9 ܘܩܡ ܡܠܟܐ ܘܝܬܒ ܒܬܪܥܐ ܘܚܘܝܘ ܠܟܠܗ ܥܡܐ ܘܐܡܪܘ ܕܗܐ ܡܠܟܐ ܝܬ̇ܒ ܒܬܪܥܐ ܘܐܬܐ ܟܠܗ ܥܡܐ ܩܕܡ ܡܠܟܐ ܘܐܝܣܪܝܠ ܥܪܩܘ ܐܢܫ ܠܡܫܟܢܗ |
| 10 Увесь народ — в усіх колінах ізраїльських — ремствував, кажучи: «Цар спас нас із рук ворогів наших, це ж він урятував нас з рук філістимлян, а тепер йому довелось утікати з краю від Авесалома. | 10 ܘܗܘܐ ܟܠܗ ܥܡܐ ܪܢܝܢ ܒܟܠܗܘܢ ܫܒ̈ܛܐ ܕܐܝܣܪܝܠ ܘܐܡܪܝܢ ܡܠܟܐ ܦܨܝܢ ܡܢ ܐܝܕܐ ܕܟܠܗܘܢ ܒ̈ܥܠܕܒܒܝܢ ܘܗܘ ܦܠܛܢ ܡܢ ܐܝܕܐ ܕܦܠܫ̈ܬܝܐ ܗܫܐ ܬܘ ܢܥܪܘܩ ܠܢ ܡܢ ܐܪܥܐ ܡܢ ܒܬܪ ܐܒܫܠܘܡ |
| 11 А щодо Авесалома, що його ми помазали над нами, то він упав у бою. Чому ж ото вагаєтесь, щоб привернути царя?» | 11 ܐܒܫܠܘܡ ܓܝܪ ܕܡܫܚܢ ܘܐܩܝܡܢ ܥܠܝܢ ܡܝܬ ܠܗ ܒܩܪܒܐ ܘܐܡܪܘ ܓܒܪ ܠܚܒܪܗ ܠܡܢܐ ܡܟܝܠ ܡܬܬܘܫܝܢ ܐܢܬܘܢ ܕܬܗܦܟܘܢ ܥܡ ܡܠܟܐ |
| 12 Цар Давид послав так сказати священикам — Цадокові й Евіятарові: «Говоріть зо старшими Юди й скажіть: Чому ви маєте бути останні, щоб привернути царя в його дім? І те, що говорилось у цілім Ізраїлі, дійшло було до царя в його дім. | 12 ܬܘ ܢܗܦܟܝܘܗܝ ܠܒܝܬܗ ܘܡܠܬܐ ܕܟܘܠܗܘܢ ܒܢ̈ܝ ܐܝܣܪܝܠ ܥܠܬ ܩܕܡ ܡܠܟܐ |
| 13 Ви ж мої брати, моя кість і моє тіло; чого ж ви хочете бути останні, щоб привернути царя? | 13 ܘܐܡܪ ܠܗܘܢ ܐ̈ܚܝ ܐܢܬܘܢ ܘܒܣܪܝ ܘܓܪܡܝ ܠܡܢܐ ܗܘܝܬܘܢ ܐܚܪ̈ܝܐ ܕܬܗܦܟܘܢ ܥܡ ܡܠܟܐ |
| 14 Та й Амасові скажіть: Чи ти ж не моя кість і не моє тіло! Нехай Бог мені відплатить і гіршим, якщо ти не будеш у мене відтепер начальником над військом замість Йоава!» | 14 ܘܐܡܪ ܠܥܡܣܐ ܗܐ ܒܣܪܝ ܐܢܬ ܘܓܪܡܝ ܗܟܢܐ ܢܥܒܕ ܠܝ ܐܠܗܐ ܘܗܟܢܐ ܢܘܣܦ ܠܝ ܐܠܐ ܪܒ ܚܝܠܐ ܬܗܘܐ ܩܕܡܝ ܟܠܗܘܢ ܝܘܡ̈ܬܐ ܚܠܦ ܝܘܐܒ |
| 15 І прихилив він собі серце всіх людей Юди, всіх як одного чоловіка, і вони послали сказати цареві: «Вертайсь назад — сам і всі твої слуги.» | 15 ܘܐܣܛܝ ܠܒܐ ܕܟܠܗܘܢ ܕܒܝܬ ܝܗܘܕܐ ܐܝܟ ܓܒܪܐ ܚܕ ܘܫܠܚܘ ܠܡܠܟܐ ܘܐܡܪܘ ܠܗ ܗܦܘܟ ܐܢܬ ܘܟܘܠܗܘܢ ܥܒ̈ܕܝܟ |
| 16 Тож повернувся цар і прибув до Йордану, а юдеї прийшли у Гілгал, щоб зустрічати царя й переправити його через Йордан. | 16 ܘܗܦܟ ܡܠܟܐ ܘܐܬܐ ܥܕܡܐ ܠܝܘܪܕܢܢ ܘܝܗܘܕܐ ܐܬܐ ܠܓܠܓܠܐ ܠܡܐܙܠ ܠܐܘܪܥܐ ܕܡܠܟܐ ܠܡܥܒܪܘܬܗ ܝܘܪܕܢܢ ܠܡܠܟܐ |
| 17 Та й Семей, Герів син, веніяминянин з Бахуріму, теж поспішив і прибув з людьми Юди назустріч цареві Давидові. | 17 ܘܐܣܬܪܗܒ ܫܡܥܝ ܒܪ ܓܐܪܐ ܒܪ ܒܢܝܡܝܢ ܘܢܚܬ ܥܡ ܓܒܪ̈ܐ ܕܝܗܘܕܐ ܠܐܘܪܥܗ ܕܡܠܟܐ ܕܘܝܕ |
| 18 Мав він із собою тисячу чоловік з веніяминового коліна й Ціву, слугу Саулового дому, з його п’ятнадцятьма синами і дванадцятьма слугами. І прибули вони до Йордану ще перед царем. | 18 ܘܨܝܒܐ ܛܠܝܗ ܕܫܐܘܠ ܘܚܡܫܬܥܣܪ̈ ܒܢܘ̈ܗܝ ܘܥܣܪ̈ܝܢ ܥܒ̈ܕܘܗܝ ܥܡܗ ܥܒܪܘ ܘܓܫܪܘ ܝܘܪܕܢܢ ܩܕܡ ܡܠܟܐ |
| 19 Перейшли вони вбрід, щоб переправити царську родину й стали йому до послуг. Семей, Герів син, упав перед царем, як цей мав переправлятись через Йордан. | 19 ܘܥܒܕܘ ܡܥܒܪ̈ܢܐ ܕܢܥܒܪܘܢ ܠܕܒܝܬ ܡܠܟܐ ܘܕܢܥܒܕܘܢ ܡܕܡ ܕܫܦܝܪ ܒܥܝܢ̈ܘܗܝ ܘܫܡܥܝ ܒܪ ܓܐܪܐܢܦܠ ܩܕܡ ܡܠܟܐ ܟܕ ܥܒܪ ܝܘܪܕܢܢ |
| 20 І каже він до царя: «Нехай мій пан не вважає мене винним, ані не пам’ятає того, чим твій раб провинився того дня, коли цар, мій пан, виходив з Єрусалиму. Нехай цар не бере того до серця! | 20 ܘܐܡܪ ܠܗ ܠܡܠܟܐ ܠܐ ܬܚܫܘܒ ܠܝ ܡܪܝ ܣܟܠܘܬܐ ܘܠܐ ܬܬܕܟܪ ܠܝ ܡܕܡ ܕܐܣܟܠ ܗܘܐ ܥܒܕܟ ܝܘܡܐ ܕܢܦܩ ܗܘܐ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܡܢ ܐܘܪܫܠܡ ܠܐ ܢܝܬܐ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܥܠ ܒܠܗ |
| 21 Бо твій раб знає, що згрішив; але дивися, сьогодні я прийшов перший з усього Йосифового дому, щоб вийти назустріч, моєму панові.» | 21 ܝܕܥ ܐܢܐ ܐܢܐ ܥܒܕܟ ܕܚܛܝܬ ܘܗܐ ܐܬܝܬ ܐܢܐ ܝܘܡܢܐ ܩܕܡܝ ܡܢ ܟܠܗܘܢ ܕܒܝܬ ܝܘܣܦ ܘܢܚܬܬ ܠܐܘܪܥܗ ܕܡܪܝ ܡܠܟܐ |
| 22 Але Авішай, син Церуї, відповів, кажучи: «Чи не повинен Семей піти на смерть за те, що проклинав Господнього помазаника?» | 22 ܥܢܐ ܐܒܝܫܝ ܒܪ ܨܘܪܝܐ ܘܐܡܪ ܘܐܦ ܠܐ ܡܛܠ ܗܕܐ ܢܡܘܬ ܫܡܥܝ ܕܨܚܝ ܠܡܫܝܚܗ ܕܡܪܝܐ |
| 23 Та Давид сказав: «Яке діло я маю з вами, сини Церуї, що ви сьогодні стаєте як мої противники? Чи ж мав би сьогодні хтось згинути в Ізраїлі? Хіба ви не знаєте, що я сьогодні цар над Ізраїлем?» | 23 ܐܡܪ ܕܘܝܕ ܡܐ ܠܝ ܘܠܟܘܢ ܒܢ̈ܝ ܨܘܪܝܐ ܕܗ̈ܘܝܢ ܐܢܬܘܢ ܠܝ ܝܘܡܢܐ ܣܛܢܐ ܝܘܡܢܐ ܠܐ ܢܡܘܬ ܐܢܫ ܒܐܝܣܪܝܠ ܠܐ ܝܕܥ ܐܢܐ ܝܘܡܢܐ ܕܡܠܟܐ ܐܢܐ ܒܐܝܣܪܝܠ |
| 24 І каже цар до Семея: «Ти не помреш!» І поклявсь йому цар. | 24 ܐܡܪ ܠܗ ܡܠܟܐ ܠܫܡܥܝ ܠܐ ܡܐܬ ܐܢܬ ܘܝܡܐ ܠܗ ܡܠܟܐ |
| 25 Мерібаал, Саулів нащадок, теж вийшов назустріч цареві. Не мив він своїх ніг і не розчісував бороди, і не прав своєї одежі з того дня, як цар відійшов, до того дня, поки він повернувся здоровий. | 25 ܘܡܦܝܒܫܬ ܒܪ ܝܘܢܬܢ ܒܪ ܫܐܘܠ ܢܚܬ ܠܐܘܪܥܗ ܕܡܠܟܐ ܘܠܐ ܣܦܪ ܕܩܢܗ ܘܠܐ ܫܚܠܦ ܡܐ̈ܢܘܗܝ ܡܢ ܝܘܡܐ ܕܐܙܠ ܡܠܟܐ ܘܥܕܡܐ ܠܝܘܡܐ ܕܐܬܐ ܡܠܟܐ ܒܫܠܡܐ |
| 26 А коли прийшов він з Єрусалиму назустріч цареві, цар спитав його: «Чому не пішов ти зо мною, Мерібаале!» | 26 ܘܟܕ ܐܬܐ ܠܐܘܪܫܠܡ ܠܐܘܪܥܗ ܕܡܠܟܐ ܐܡܪ ܠܗ ܡܠܟܐ ܡܦܝܒܫܬ ܠܡܢܐ ܠܐ ܐܙܠܬ ܥܡܝ |
| 27 Той відповів: «Царю, мій пане, мій слуга обманув мене, бо твій раб сказав був: Осідлаю я собі ослицю, на яку сяду й поїду за моїм царем, бо твій слуга кривий. | 27 ܐܡܪ ܠܗ ܡܦܝܒܫܬ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܥܒܕܝ ܢܟܠܢܝ ܐܡܪܬ ܠܗ ܓܝܪ ܐܪܡܐ ܠܝ ܥܠ ܚܡܪܐ ܐܪܟܒ ܥܠܘܗܝ ܘܐܙܠ ܥܡ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܡܛܠ ܕܚܓܝܪ ܗܘ ܥܒܕܟ |
| 28 Отож оббрехав він твого раба перед царем, моїм паном, але цар, мій пан, як той янгол Божий, тому вчини, що добре в твоїх очах. | 28 ܘܕܓܠ ܒܝ ܥܒܕܝ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܘܐܢܬ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܐܝܟ ܡܠܐܟܗ ܐܢܬ ܕܐܠܗܐ ܥܒܕ ܡܕܡ ܕܫܦܝܪ ܒܥܝܢ̈ܝܟ |
| 29 Вся бо родина мого батька на смерть заслужила собі перед царем, моїм паном, проте ти поставив твого слугу між тих, що їдять з твого столу. Та й яке ж у мене ще право взивати до царя?» | 29 ܡܛܠ ܕܟܠܗ ܒܝܬ ܐܒܝ ܚܝܒܝܢ ܗܘܘ ܡܘܬܐ ܠܟ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܘܚܫܒܬܝܗܝ ܠܥܒܕܟ ܡܢ ܐ̈ܟܠܝ ܦܬܘܪܟ ܡܟܝܠ ܠܐ ܡܫܟܚ ܐܢܐ ܕܐܙܟܐ ܐܦܠܐ ܕܐܡܠܠ ܩܕܡ ܡܪܝ ܡܠܟܐ |
| 30 Відповів йому цар: «Та чого ти так розводишся словами? Я вирішив: ти й Ціва поділитесь посілістю.» | 30 ܐܡܪ ܠܗ ܡܠܟܐ ܟܕܘ ܐܡܪܬ ܡ̈ܠܝܟ ܐܡܪܬ ܕܒܝܢ̈ܝܟ ܘܠܨܝܒܐ ܢܬ̈ܦܠܓܢ ܚܩ̈ܠܬܐ |
| 31 Тоді Мерібаал каже до царя: «То нехай радше забере собі все, бо ти пан мій, цар, здоров вернувсь до себе додому.» | 31 ܐܡܪ ܠܗ ܡܦܝܒܫܬ ܠܡܠܟܐ ܐܦ ܟܠܗ ܥܒܕܐ ܢܣܒ ܡܟܝܠ ܕܐܬܐ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܒܫܠܡܐ ܠܒܝܬܗ |
| 32 Барзіллай-гілеадянин зійшов з Рогеліму й пішов із царем до Йордану, щоб провести його до річки. | 32 ܘܒܪܙܠܝ ܓܠܥܕܝܐ ܢܚܬ ܡܢ ܕܘܒܠܝܢ ܘܥܒܪ ܥܡ ܡܠܟܐ ܝܘܪܕܢܢ ܕܢܫܪܝܘܗܝ ܡܢ ܬܡܢ |
| 33 Був Барзіллай вельми старий. Було йому вісімдесят років. То він харчував царя за його побуту в Махнаїмі, бо був він людиною вельми заможною. | 33 ܘܒܪܙܠܝ ܣܐܒ ܗܘܐ ܛܒ ܘܒܪ ܬܡܢܐܝܢ ܗܘܐ ܫ̈ܢܝܢ ܘܗܘ ܬܪܣܝ ܗܘܐ ܠܡܠܟܐ ܟܕ ܝܬܒ ܗܘܐ ܒܡܚܢܝܡ ܡܛܠ ܕܓܒܪܐ ܗܘܐ ܪܒܐ |
| 34 І цар каже Барзіллаєві: «Ходи зо мною, я влаштую тебе в себе в Єрусалимі.» | 34 ܐܡܪ ܠܗ ܡܠܟܐ ܠܒܪܙܠܝ ܐܦ ܐܢܬ ܥܒܪ ܥܡܝ ܘܐܬܪܣܝܟ ܥܡܝ ܒܐܘܪܫܠܡ |
| 35 Барзіллай же каже цареві: «Скільки то ще років мого життя, щоб мені йти з царем у Єрусалим? | 35 ܐܡܪ ܒܪܙܠܝ ܠܡܠܟܐ ܟܡܐ ܐܢܝ̈ܢ ܫܢ̈ܝܐ ܕܚ̈ܝܝ ܕܐܣܩ ܥܡ ܡܠܟܐ ܠܐܘܪܫܠܡ |
| 36 Вісімдесят років мені тепер. Чи ж: можу я розрізнити між добрим і злим? Чи твоєму слузі смакує те, що він їсть або що п’є? Чи можу ще я слухати голос співаків та співачок? Чого ж то твій слуга мав би бути ще тягарем цареві, моєму панові? | 36 ܒܪ ܬܡܢܐܝܢ ܐܢܐ ܫܢ̈ܝܢ ܝܘܡܢܐ ܘܠܐ ܝܕܥ ܐܢܐ ܒܝܬ ܛܒ ܠܒܝܫ ܘܡܕܡ ܕܐܟ̇ܠ ܥܒܕܟ ܘܡܕܡ ܕܫ̇ܬܐ ܠܐ ܡܬܛܥܡ ܠܗ ܐܦ ܠܐ ܬܘܒ ܡܫܟܚ ܐܢܐ ܕܐܫܡܥ ܒܩܠ ܚܕܐ ܘܐܚܪܬܐ ܠܡܢܐ ܬܘܒ ܗܘܐ ܥܒܕܟ ܝܩܪܬܐ ܠܡܪܝ ܡܠܟܐ |
| 37 Тільки трохи твій слуга проведе царя за Йордан. І за що цар віддячуватиме мені такою милістю? | 37 ܠܡܚܣܢ ܓܝܪ ܥܒܪ ܥܒܕܟ ܝܘܪܕܢܢ ܥܡ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܠܐ ܢܦܪܥܢܝ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܦܘܪܥܢܐ ܗܢܐ |
| 38 Дозволь, нехай твій раб повернеться, щоб умерти у своїм родиннім місті коло гробу мого батька й моєї матері. Але нехай твій слуга Кімгам іде з царем, моїм паном. Зроби з ним, що тобі довподоби.» | 38 ܢܦܘܫ ܥܒܕܟ ܐܡܘܬ ܒܩܪܝܬܝ ܥܠ ܓܢܒ ܩܒܪܐ ܕܐܒܝ ܘܕܐܡܝ ܗܐ ܐܝܬ ܥܡܟ ܥܒܕܟ ܒܪܝ ܒܡܗܡ ܢܥܒܪ ܥܡܟ ܡܪܝ ܡܠܟܐ ܘܥܒܕ ܠܗ ܡܕܡ ܕܫܦܝܪ ܒܥܝܢ̈ܝܟ |
| 39 І відповів цар: «Нехай Кімгам іде зо мною, я зроблю йому те, що тобі подобається. Що б не забажав від мене, зроблю для тебе | 39 ܘܐܡܪ ܡܠܟܐ ܥܡܝ ܢܥܒܪ ܒܡܗܡ ܘܐܢܐ ܐܥܒܕ ܠܗ ܟܠ ܡܕܡ ܕܫܦܝܪ ܒܥܝܢ̈ܝ ܘܟܠ ܕܒܥܝܬ ܡܢܝ ܐܥܒܕ ܠܟ |
| 40 Тоді народ перебрів Йордан, і цар теж перейшов. І поцілував цар Барзіллая та поблагословив його, і той повернувся додому. | 40 ܘܥܒܪ ܥܡܐ ܟܠܗ ܝܘܪܕܢܢ ܘܐܦ ܡܠܟܐ ܥܒܪ ܘܢܫܩܗ ܡܠܟܐ ܠܒܪܙܠܝ ܘܒܪܟܗ ܘܗܦܟ ܠܐܬܪܗ |
| 41 Далі пішов цар до Гілгалу, Кімгам же ішов з ним. Увесь народ Юди, як також: і половина народу ізраїльського, проводжали царя. | 41 ܘܥܒܪ ܡܠܟܐ ܠܓܠܓܠܐ ܘܥܒܪ ܒܡܗܡ ܥܡܗ ܘܟܠܗ ܥܡܐ ܕܝܗܘܕܐ ܥܒܪܘ ܥܡ ܡܠܟܐ ܘܐܦ ܦܠܓܗ ܕܥܡܐ ܕܐܝܣܪܝܠ |
| 42 Та прийшли всі мужі ізраїльські до царя й питають царя: „Чому наші брати, мужі Юди, викрали тебе й переправили через Йордан царя й увесь його дім та й усіх людей Давида з ним?“ | 42 ܘܟܠܗ ܐܝܣܪܝܠ ܐܬܘ ܠܘܬ ܡܠܟܐ ܘܐܡܪܝܢ ܠܗ ܠܡܠܟܐ ܠܡܢܐ ܐܛܫܝܘܟ ܐ̈ܚܝܢ ܐܢܫܐ ܕܝܗܘܕܐ ܘܐܥܒܪܘܟ ܝܘܪܕܢܢ ܠܟ ܡܠܟܐ ܘܠܟܠܗܘܢ ܒܢ̈ܝ ܒܝܬܟ ܘܠܟܠܗܘܢ ܕܒܝܬ ܝܗܘܕܐ ܥܡܟ |
| 43 І відповіли мужі Юди мужам ізраїльським: „Бо цар. наш родич; і чого ви сердитесь за це? Чи ми їли щось від царя або одержали щось від нього?“ | 43 ܘܥܢܘ ܟܠܗܘܢ ܕܒܝܬ ܝܗܘܕܐ ܘܐܡܪܝܢ ܠܕܒܝܬ ܐܝܣܪܝܠ ܡܛܠ ܕܩܪܝܒ ܠܢ ܡܠܟܐ ܠܡܢܐ ܐܬܒܐܫ ܠܟܘܢ ܥܠ ܗܕܐ ܡܠܬܐ ܕܠܡܐ ܡܐܟܠ ܐܟܠܢ ܡܢ ܡܠܟܐ ܐܘ ܡܘܗܒܬܐ ܐܬܝܗܒܬ ܠܢ ܡܢܗ |
| 44 І відповіли мужі ізраїльські мужам Юди кажучи: „Ми маємо десять часток у царя, ба й більше — ми скоріше первородні від вас. Навіщо ж ви зневажаєте нас? Чи ж наш голос не був перший, щоб повернути нашого царя назад?“ Але слова мужів Юди були сильніші, ніж слова мужів ізраїльських. | 44 ܥܢܘ ܕܒܝܬ ܐܝܣܪܝܠ ܘܐܡܪܝܢ ܠܕܒܝܬ ܝܗܘܕܐ ܥܣܪ̈ ܡ̈ܢܘܢ ܐܝܬ ܠܢ ܒܡܠܟܐ ܘܐܦ ܒܕܘܝܕ ܝܬܝܪ ܡܢܟܘܢ ܠܡܢܐ ܐܙܠܬܘܢ ܠܢ ܗܘ ܓܝܪ ܘ̇ܠܐ ܗܘܐ ܕܢܗܘܐ ܩܕܡ̈ܝܐ ܕܢܗܦܟ ܠܡܠܟܐ ܘܥܫܢܬ ܡܠܬܐ ܕܒܝܬ ܝܗܘܕܐ ܡܢ ܡܠܬܐ ܕܒܝܬ ܐܝܣܪܝܠ |