Буття 39

Біблія	Biblia Sagrada
1 Йосифа ж приведено в Єгипет, де купив його Потіфар, двірський вельможа фараона, начальник вартових, єгиптянин, у ізмаїльтян, що привели його туди.	1 Cuando bajaron a José a Egipto, un egipcio llamado Putifar, cortesano del faraón y jefe de la guardia, se lo compró a los ismaelitas, que lo habían llevado allí.
2 А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина.	2 El Señor estaba con José, de modo que fue hombre afortunado y permaneció en casa de su amo egipcio.
3 Бачив же його пан, що Господь був з ним і що щастив йому Господь у всьому, що робив,	3 Este vio que el Señor estaba con José y que hacía prosperar todo lo que él emprendía.
4 тож Йосиф знайшов ласку в очах свого пана й слугував йому, й цей наставив його над своїм домом і все, що мав, дав йому в руки.	4 Así obtuvo José el favor de su amo, quien lo puso a su servicio y lo constituyó administrador de su casa, confiándole todo lo que tenía.
5 З того часу, як він поставив його над своїм домом і усім, що мав, Господь поблагословив дім єгиптянина заради Йосифа та й Господнє благословення було на всьому, що було в нього вдома й на полі.	5 Desde que lo nombró administrador de su casa y de todo lo suyo, el Señor bendijo la casa del egipcio en atención a José, y la bendición del Señor descendió sobre todo lo que poseía, en la casa y en el campo.
6 Він передав усе, що мав, Йосифові в руки й, маючи його при собі, не клопотався нічим, окрім харчів, які сам їв. Йосиф же був поставний і гарний з виду.	6 Él puso todo lo que poseía en manos de José, sin preocuparse de otra cosa que del pan que comía. José era de buen tipo y bello semblante.
7 І сталося по тім, що сказано, жінка його пана кинула оком на Йосифа та й сказала: Візьми лишень мене.	7 Después de cierto tiempo, la mujer de su amo puso sus ojos en José y le dijo: «Acuéstate conmigo».
8 Але він відмовив і сказав до жінки свого пана: Ось мій пан, маючи мене, не знає, як я знаю, що в домі, й усе, що він має, дав у мої руки.	8 Pero él rehusó, y dijo a la mujer de su amo: «Mira, mi amo no se preocupa de lo que hay en la casa y todo lo suyo lo ha puesto en mi mano.
9 Він сам не більший від мене у цім домі й не застеріг собі нічого, крім тебе, бож ти його жінка. Як же мені вчинити таке велике зло і згрішити перед Богом?	9 Él no ejerce más autoridad en esta casa que yo, y no se ha reservado nada sino a ti, porque eres su mujer. ¿Cómo voy a cometer yo semejante injusticia y a pecar contra Dios?».
10 І було, що коли вона день-у-день підмовляла Йосифа, він її не слухав, щоб узяти її, щоб бути з нею.	10 Y, aunque ella insistía un día y otro, José no accedió a acostarse ni a estar con ella.
11 Та одного дня, коли він увійшов у дім виконувати свою службу, а там у домі не було нікого з домашніх,	11 Pero cierto día entró él en casa para hacer su trabajo y no había ningún criado allí en la casa.
12 вона вхопила його за одежу й каже: Візьми ж бо мене! Але він залишив свою одежу в її руках і втік та й вийшов надвір.	12 Ella lo agarró por su vestido y le dijo: «Acuéstate conmigo». Pero él, dejando el vestido en su mano, salió afuera y huyó.
13 Як же вона побачила, що покинув він свою одежу в її руках, а сам утік надвір,	13 Cuando ella vio que él había dejado el traje en su mano y había huido afuera,
14 то гукнула за домашніми та й сказала до них: Глядіть, привів нам єврея, щоб насміхався з нас! Ба, увійшов до мене, щоб узяти мене, та я голосно крикнула,	14 llamó a sus criados y les dijo: «Mirad, nos han traído un hebreo para que se aproveche de nosotros; ha venido a mí para acostarse conmigo, pero yo he gritado.
15 і він, почувши, що я зняла крик, покинув свою одіж коло мене, а сам утік геть із дому.	15 Al oír que yo alzaba la voz y gritaba, dejó su vestido junto a mí y huyó, saliendo afuera».
16 І поклала вона його одежу біля себе, поки не прийде його пан додому.	16 Y ella mantuvo junto a sí el vestido hasta que volvió a casa su marido.
17 І повідала вона йому такими словами: Прийшов, каже, до мене той раб, той єврей, якого ти привів до нас, щоб насміятися з мене.	17 Y le repitió la misma historia: «El esclavo hebreo que nos has traído ha venido a mí para aprovecharse de mí.
18 Та коли я зняла мій голос і закричала, то він покинув свою одежу біля мене й утік геть із дому.	18 Yo alcé la voz y grité, y él dejó el vestido junto a mí y huyó afuera».
19 Як зачув його пан слова своєї жінки, яка говорила йому: От таке то робив твій раб зо мною! — спалахнув він гнівом;	19 Al oír el marido la historia que le contaba su mujer: «Esto y esto me ha hecho tu siervo», montó en cólera,
20 та й узяв пан Йосифа й вкинув його в темницю, у місце, де ув’язнювали царських в’язнів. І перебував він там у темниці.	20 prendió a José y lo metió en la cárcel, donde estaban los presos del rey. Y allí quedó, en la cárcel.
21 Та Господь був з Йосифом, зглянувсь на нього й виявив йому ласку в очах наглядача тюрми.	21 Pero el Señor estaba con José y le concedió su benevolencia, haciendo que se ganara el favor del jefe de la cárcel.
22 Цей головний тюремник доручив Йосифові всіх в’язнів, які були в темниці, і все, що там робилося, робилось через нього.	22 Este confió a José todos los presos de la cárcel, siendo él quien decidía todo lo que allí se hacía.
23 Отож головний тюремник не глядів ні за чим, що було доручено Йосифові, бо Господь був з ним, та й що б він не робив, тому Господь щастив.	23 El jefe de la cárcel no se preocupaba de nada de lo encargado a José, pues el Señor estaba con él; y cuanto este emprendía el Señor lo hacía prosperar.