Буття 21

Біблія	NOVA VULGATA
1 Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.	1 Visitavit autem Dominus Saram, sicut promiserat, et implevit Sarae, quae locutus est;
2 Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.	2 concepitque et peperit Abrahae filium in senectute eius tempore, quo praedixerat ei Deus.
3 І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.	3 Vocavitque Abraham nomen filii sui, quem genuit ei Sara, Isaac
4 Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.	4 et circumcidit eum octavo die, sicut praeceperat ei Deus.
5 Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.	5 Cum Abraham centum esset annorum, natus est ei Isaac filius eius.
6 А Сара сказала: Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися.	6 Dixitque Sara: “Risum fecit mihi Deus; quicumque audierit, corridebit mihi ?.
7 Та й додала: Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина.	7 Rursumque ait: ? Quis auditurum crederet Abraham quod Sara lactaret filios, quia peperit ei filium iam seni?”.
8 Підросло ж хлоп’ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.	8 Crevit igitur puer et ablactatus est. Fecitque Abraham grande convivium in die ablactationis eius.
9 Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;	9 Cumque vidisset Sara filium Agar Aegyptiae iocantem cum Isaac filio suo, dixit ad Abraham:
10 тому вона сказала до Авраама: Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком.	10 “Eice ancillam hanc et filium eius; non enim erit heres filius ancillae cum filio meo Isaac”.
11 Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,	11 Dure accepit hoc Abraham propter filium suum.
12 але Бог сказав до Авраама: Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.	12 Cui dixit Deus: “Non tibi videatur asperum super puero et super ancilla tua; omnia, quae dixerit tibi Sara, audi vocem eius, quia in Isaac vocabitur tibi semen.
13 Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.	13 Sed et filium ancillae faciam in gentem magnam, quia semen tuum est”.
14 Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.	14 Surrexit itaque Abraham mane et tollens panem et utrem aquae imposuit scapulae eius tradiditque puerum et dimisit eam. Quae cum abisset, errabat in deserto Bersabee.
15 Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп’я під корчем,	15 Cumque consumpta esset aqua in utre, abiecit puerum subter unum arbustum
16 сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: Не можу дивитися на смерть дитини! І сиділа навпроти та й плакала вголос.	16 et abiit; seditque e regione procul, quantum potest arcus iacere. Dixit enim: “Non videbo morientem puerum”. Et sedens contra levavit vocem suam et flevit.
17 Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.	17 Exaudivit autem Deus vocem pueri; vocavitque angelus Dei Agar de caelo dicens: “Quid tibi, Agar? Noli timere; exaudivit enim Deus vocem pueri de loco, in quo est.
18 Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ.	18 Surge, tolle puerum et tene illum manu tua, quia in gentem magnam faciam eum”.
19 Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.	19 Aperuitque Deus oculos eius; quae videns puteum aquae abiit et implevit utrem deditque puero bibere.
20 І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,	20 Et fuit Deus cum eo; qui crevit et moratus est in solitudine factusque est iuvenis sagittarius.
21 Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.	21 Habitavitque in deserto Pharan; et accepit illi mater sua uxorem de terra Aegypti.
22 І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: Бог з тобою в усьому, що ти дієш.	22 Eodem tempore dixit Abimelech et Phicol princeps exercitus eius ad Abraham: “Deus tecum est in universis, quae agis.
23 Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе.	23 Iura ergo per Deum, ne noceas mihi et posteris meis stirpique meae; sed iuxta fidem, quam feci tibi, facies mihi et terrae, in qua versatus es advena”.
24 Авраам же відповів: Я клянусь.	24 Dixitque Abraham: “Ego iurabo”.
25 Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.	25 Et increpavit Abraham Abimelech propter puteum aquae, quem vi abstulerant servi eius.
26 На те Авімелех відповів: Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні.	26 Responditque Abimelech: “Nescivi quis fecerit hanc rem; sed et tu non indicasti mihi, et ego non audivi praeter hodie”.
27 Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.	27 Tulit itaque Abraham oves et boves et dedit Abimelech; percusseruntque ambo foedus.
28 Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.	28 Et statuit Abraham septem agnas gregis seorsum.
29 Авімелех же спитав Авраама: Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо.	29 Cui dixit Abimelech: “Quid sibi volunt septem agnae istae, quas stare fecisti seorsum?”.
30 А той відповів: Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю.	30 At ille: “Septem, inquit, agnas accipies de manu mea, ut sint in testimonium mihi, quoniam ego fodi puteum istum”.
31 Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.	31 Idcirco vocatus est locus ille Bersabee, quia ibi uterque iuraverunt.
32 Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.	32 Et inierunt foedus in Bersabee.
33 Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім’я Господа, Бога вічного.	33 Surrexit autem Abimelech et Phicol princeps militiae eius reversique sunt in terram Philisthim. Abraham vero plantavit nemus in Bersabee et invocavit ibi nomen Domini, Dei aeterni. 34 Et fuit colonus in terra Philisthim diebus multis.
34 У краї філістимлян перебував Авраам довго.