Лука 6

¹ Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли.

² Деякі з фарисеїв їм сказали «Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу»

³ Ісус відповів їм «Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним

⁴ Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, — хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам»

⁵ Далі сказав їм «Син Чоловічий — Владика і суботи.»

⁶ Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою.

⁷ От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього.

⁸ Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку «Підведись і стань посередині!» Підвівся той і став.

⁹ Тоді Ісус до них промовив «Питаю вас Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити Спасти життя, чи погубити»

¹⁰ І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього «Простягни свою руку!» Той зробив так, і його рука стала здорова.

¹¹ Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм Ісусові зробити

¹² Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога.

¹³ А як настав день, покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами

¹⁴ Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея,

¹⁵ Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота,

¹⁶ Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником.

¹⁷ Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону.

¹⁸ Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись.

¹⁹ Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.

²⁰ Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати «Блаженні вбогі, — бо ваше Царство Боже.

²¹ Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.

²² Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради.

²³ Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.

²⁴ Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу.

²⁵ Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати.

²⁶ Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні.

²⁷ А вам, що слухаєте, кажу Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять,

²⁸ благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають.

²⁹ Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі.

³⁰ Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.

³¹ І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.

³² Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять.

³³ І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга Та й грішники те саме чинять.

³⁴ І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.

³⁵ Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.

³⁶ Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

³⁷ Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.

³⁸ Дайте, то й вам дасться міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.»

³⁹ Він їм сказав також і притчу «Чи може сліпий водити сліпого Хіба вони обидва не впадуть у яму

⁴⁰ Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.

⁴¹ Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш

⁴² І як можеш сказати братові твоєму Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, — ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

⁴³ Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.

⁴⁴ Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду.

⁴⁵ Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж — з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.

⁴⁶ Чому ви мене звете Господи, Господи, а не робите, що я говорю

⁴⁷ Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, — покажу вам на кого він схожий.

⁴⁸ Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.

⁴⁹ Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.»