Приповідок 3

¹ Мій сину! не забувай мого навчання; | нехай твоє серце береже мої накази,

² бо вони тобі причинять довголіття, | роки життя й спокою.

³ Нехай доброта й вірність тебе не покидають, | прив’яжи їх собі на шию, | напиши їх на таблиці серця.

⁴ Тим знайдеш ласку й доброзичливість | в Божих очах і в людських.

⁵ Звірся на Господа всім твоїм серцем, | не покладайсь на власний розум.

⁶ У всіх твоїх путях думай про нього | і він твої стежки вирівняє.

⁷ Не гадай собі, що ти мудрий, | бійся Господа і від зла ухиляйся,

⁸ і це буде здоров’ям для твого тіла, | й оновою для костей твоїх.

⁹ Шануй Господа тим, що ти маєш, | та первоплодами всіх твоїх прибутків,

¹⁰ і твої клуні будуть ущерть повні, | твої винотоки вируватимуть молодим вином.

¹¹ Не легковаж Господнього докору, о мій сину, | і не ухиляйся, коли він карає.

¹² Кого Бог любить, того й картає, | як батько улюбленого сина.

¹³ Щасливий чоловік, що знайшов мудрість, | людина, що розум придбала,

¹⁴ бо її придбання ліпше від придбання срібла, | і понад золото такий прибуток.

¹⁵ Вона дорожча від перлів, | ніщо з того, що бажаєш, не зрівняється з нею.

¹⁶ Вік довгий у її правиці, | і в лівиці — багатство й слава.

¹⁷ Шляхи її — шляхи відради, | всі її стежки — мирні.

¹⁸ Вона дерево життя для тих, хто її держиться, | щасливий, хто її вхопився.

¹⁹ Господь мудрістю заснував землю, | він розумом утвердив небо.

²⁰ Його знанням розсілися глибини, | і хмари скрапують росою.

²¹ Мій сину! Бережи розум і обачність; | нехай не зникають з-перед очей у тебе,

²² і вони будуть життям душі твоєї, | окрасою твоєї шиї.

²³ Тоді ходитимеш безпечно дорогою твоєю, | і нога твоя не спотикнеться.

²⁴ Коли сідатимеш, нічого не будеш боятися, | коли лягатимеш, сон твій буде солодкий.

²⁵ Не бійся ні переляку раптового, | ані напасти злих, коли нагряне,

²⁶ бо Господь буде безпекою твоєю | і збереже ногу твою від пастки.

²⁷ Не затримуй добра від того, кому воно належить, | коли рука твоя здоліє це зробити.

²⁸ Не кажи ближньому: «Йди геть, потім прийдеш, | дам узавтра», — коли є у тебе щось.

²⁹ Не куй зла на твого ближнього, | коли він з тобою перебуває в довір’ї.

³⁰ Не сварися з чоловіком без причини, | якщо він тобі зла не заподіяв.

³¹ Насильникові не завидуй, | не наслідуй його поведінки,

³² бо розбещений для Господа осоружний, | з праведниками ж його дружба.

³³ Прокляття Господа в домі злого, | а житло праведника він благословляє.

³⁴ З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку.

³⁵ Мудрі беруть у насліддя славу, | доля безумних — ганьба.