Псалмів 90

¹ Молитва. Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.

² Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог.

³ Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!»

⁴ Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа.

⁵ Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, мов та трава, що зеленіє.

⁶ Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі — підтята висихає.

⁷ Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого.

⁸ Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого.

⁹ Усі бо наші дні никнуть від гніву твого; літа наші минають, мов зідхання.

¹⁰ Дні віку нашого — сімдесят років, а як при силі — вісімдесят років; і більшість із них — то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм.

¹¹ Хто знає силу гніву твого? Хто бачив твоє обурення?

¹² Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго.

¹³ Повернися, Господи! — докіль? — і змилуйся над слугами твоїми.

¹⁴ Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші.

¹⁵ Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе.

¹⁶ Хай з’явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям.

¹⁷ І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його — діло рук наших!