Ioannes 5

VULGATA	Біблія
1 Post hæc erat dies festus Judæorum, et ascendit Jesus Jerosolymam.	1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
2 Est autem Jerosolymis probatica piscina, quæ cognominatur hebraice Bethsaida, quinque porticus habens.	2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів.
3 In his jacebat multitudo magna languentium, cæcorum, claudorum, aridorum, exspectantium aquæ motum.	3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
4 Angelus autem Domini descendebat secundum tempus in piscinam, et movebatur aqua. Et qui prior descendisset in piscinam post motionem aquæ, sanus fiebat a quacumque detinebatur infirmitate.	4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.
5 Erat autem quidam homo ibi triginta et octo annos habens in infirmitate sua.	5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
6 Hunc autem cum vidisset Jesus jacentem, et cognovisset quia jam multum tempus haberet, dicit ei : Vis sanus fieri ?	6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»
7 Respondit ei languidus : Domine, hominem non habeo, ut, cum turbata fuerit aqua, mittat me in piscinam : dum venio enim ego, alius ante me descendit.	7 «Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»
8 Dicit ei Jesus : Surge, tolle grabatum tuum et ambula.	8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»
9 Et statim sanus factus est homo ille : et sustulit grabatum suum, et ambulabat. Erat autem sabbatum in die illo.	9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.
10 Dicebant ergo Judæi illi qui sanatus fuerat : Sabbatum est, non licet tibi tollere grabatum tuum.	10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»
11 Respondit eis : Qui me sanum fecit, ille mihi dixit : Tolle grabatum tuum et ambula.	11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»
12 Interrogaverunt ergo eum : Quis est ille homo qui dixit tibi : Tolle grabatum tuum et ambula ?	12 Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»
13 Is autem qui sanus fuerat effectus, nesciebat quis esset. Jesus enim declinavit a turba constituta in loco.	13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
14 Postea invenit eum Jesus in templo, et dixit illi : Ecce sanus factus es ; jam noli peccare, ne deterius tibi aliquid contingat.	14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
15 Abiit ille homo, et nuntiavit Judæis quia Jesus esset, qui fecit eum sanum.	15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.
16 Propterea persequebantur Judæi Jesum, quia hæc faciebat in sabbato.	16 Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
17 Jesus autem respondit eis : Pater meus usque modo operatur, et ego operor.	17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»
18 Propterea ergo magis quærebant eum Judæi interficere : quia non solum solvebat sabbatum, sed et patrem suum dicebat Deum, æqualem se faciens Deo. Respondit itaque Jesus, et dixit eis :	18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
19 Amen, amen dico vobis : non potest Filius a se facere quidquam, nisi quod viderit Patrem facientem : quæcumque enim ille fecerit, hæc et Filius similiter facit.	19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.
20 Pater enim diligit Filium, et omnia demonstrat ei quæ ipse facit : et majora his demonstrabit ei opera, ut vos miremini.	20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
21 Sicut enim Pater suscitat mortuos, et vivificat, sic et Filius, quos vult, vivificat.	21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
22 Neque enim Pater judicat quemquam : sed omne judicium dedit Filio,	22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
23 ut omnes honorificent Filium, sicut honorificant Patrem ; qui non honorificat Filium, non honorificat Patrem, qui misit illum.	23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
24 Amen, amen dico vobis, quia qui verbum meum audit, et credit ei qui misit me, habet vitam æternam, et in judicium non venit, sed transiit a morte in vitam.	24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
25 Amen, amen dico vobis, quia venit hora, et nunc est, quando mortui audient vocem Filii Dei : et qui audierint, vivent.	25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.
26 Sicut enim Pater habet vitam in semetipso, sic dedit et Filio habere vitam in semetipso :	26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
27 et potestatem dedit ei judicium facere, quia Filius hominis est.	27 І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.
28 Nolite mirari hoc, quia venit hora in qua omnes qui in monumentis sunt audient vocem Filii Dei :	28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
29 et procedent qui bona fecerunt, in resurrectionem vitæ ; qui vero mala egerunt, in resurrectionem judicii.	29 і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.
30 Non possum ego a meipso facere quidquam. Sicut audio, judico : et judicium meum justum est, quia non quæro voluntatem meam, sed voluntatem ejus qui misit me.	30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
31 Si ego testimonium perhibeo de meipso, testimonium meum non est verum.	31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
32 Alius est qui testimonium perhibet de me : et scio quia verum est testimonium, quod perhibet de me.	32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.
33 Vos misistis ad Joannem, et testimonium perhibuit veritati.	33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.
34 Ego autem non ab homine testimonium accipio : sed hæc dico ut vos salvi sitis.	34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
35 Ille erat lucerna ardens et lucens : vos autem voluistis ad horam exsultare in luce ejus.	35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
36 Ego autem habeo testimonium majus Joanne. Opera enim quæ dedit mihi Pater ut perficiam ea : ipsa opera, quæ ego facio, testimonium perhibent de me, quia Pater misit me :	36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
37 et qui misit me Pater, ipse testimonium perhibuit de me : neque vocem ejus umquam audistis, neque speciem ejus vidistis :	37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
38 et verbum ejus non habetis in vobis manens : quia quem misit ille, huic vos non creditis.	38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.
39 Scrutamini Scripturas, quia vos putatis in ipsis vitam æternam habere : et illæ sunt quæ testimonium perhibent de me :	39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!
40 et non vultis venire ad me ut vitam habeatis.	40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
41 Claritatem ab hominibus non accipio.	41 Слави не приймаю я від людей.
42 Sed cognovi vos, quia dilectionem Dei non habetis in vobis.	42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
43 Ego veni in nomine Patris mei, et non accipitis me ; si alius venerit in nomine suo, illum accipietis.	43 В ім’я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
44 Quomodo vos potestis credere, qui gloriam ab invicem accipitis, et gloriam quæ a solo Deo est, non quæritis ?	44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
45 Nolite putare quia ego accusaturus sim vos apud Patrem : est qui accusat vos Moyses, in quo vos speratis.	45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
46 Si enim crederetis Moysi, crederetis forsitan et mihi : de me enim ille scripsit.	46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!
47 Si autem illius litteris non creditis, quomodo verbis meis credetis ?	47 Не віривши ж його писанням — як моїм словам повірите?»