Ioannes 12

VULGATA	Біблія
1 Jesus ergo ante sex dies Paschæ venit Bethaniam, ubi Lazarus fuerat mortuus, quem suscitavit Jesus.	1 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.
2 Fecerunt autem ei cœnam ibi, et Martha ministrabat, Lazarus vero unus erat ex discumbentibus cum eo.	2 Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу.
3 Maria ergo accepit libram unguenti nardi pistici pretiosi, et unxit pedes Jesu, et extersit pedes ejus capillis suis : et domus impleta est ex odore unguenti.	3 Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.
4 Dixit ergo unus ex discipulis ejus, Judas Iscariotes, qui erat eum traditurus :	4 Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити:
5 Quare hoc unguentum non veniit trecentis denariis, et datum est egenis ?	5 «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?»
6 Dixit autem hoc, non quia de egenis pertinebat ad eum, sed quia fur erat, et loculos habens, ea quæ mittebantur, portabat.	6 Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.
7 Dixit ergo Jesus : Sinite illam ut in diem sepulturæ meæ servet illud.	7 Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро.
8 Pauperes enim semper habetis vobiscum : me autem non semper habetis.	8 Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.»
9 Cognovit ergo turba multa ex Judæis quia illic est, et venerunt, non propter Jesum tantum, sed ut Lazarum viderent, quem suscitavit a mortuis.	9 Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились — не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив.
10 Cogitaverunt autem principes sacerdotum ut et Lazarum interficerent :	10 Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити,
11 quia multi propter illum abibant ex Judæis, et credebant in Jesum.	11 численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.
12 In crastinum autem, turba multa quæ venerat ad diem festum, cum audissent quia venit Jesus Jerosolymam,	12 Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13 acceperunt ramos palmarum, et processerunt obviam ei, et clamabant : Hosanna, benedictus qui venit in nomine Domini, rex Israël.	13 узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!»
14 Et invenit Jesus asellum, et sedit super eum, sicut scriptum est :	14 І знайшовши осля, Ісус сів на нього, — як ото написано:
15 Noli timere, filia Sion : ecce rex tuus venit sedens super pullum asinæ.	15 Не страхайся, дочко Сіо-ну, ось іде твій цар верхи на жереб’яті ослициному.
16 Hæc non cognoverunt discipuli ejus primum : sed quando glorificatus est Jesus, tunc recordati sunt quia hæc erant scripta de eo, et hæc fecerunt ei.	16 Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.
17 Testimonium ergo perhibebat turba, quæ erat cum eo quando Lazarum vocavit de monumento, et suscitavit eum a mortuis.	17 Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, — про те свідчив.
18 Propterea et obviam venit ei turba : quia audierunt fecisse hoc signum.	18 Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.
19 Pharisæi ergo dixerunt ad semetipsos : Videtis quia nihil proficimus ? ecce mundus totus post eum abiit.	19 А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.»
20 Erant autem quidam gentiles, ex his qui ascenderant ut adorarent in die festo.	20 Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки.
21 Hi ergo accesserunt ad Philippum, qui erat a Bethsaida Galilææ, et rogabant eum, dicentes : Domine, volumus Jesum videre.	21 Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.»
22 Venit Philippus, et dicit Andreæ ; Andreas rursum et Philippus dixerunt Jesu.	22 Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові.
23 Jesus autem respondit eis, dicens : Venit hora, ut clarificetur Filius hominis.	23 І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого.
24 Amen, amen dico vobis, nisi granum frumenti cadens in terram, mortuum fuerit,	24 Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.
25 ipsum solum manet : si autem mortuum fuerit, multum fructum affert. Qui amat animam suam, perdet eam ; et qui odit animam suam in hoc mundo, in vitam æternam custodit eam.	25 Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.
26 Si quis mihi ministrat, me sequatur, et ubi sum ego, illic et minister meus erit. Si quis mihi ministraverit, honorificabit eum Pater meus.	26 Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець.
27 Nunc anima mea turbata est. Et quid dicam ? Pater, salvifica me ex hac hora. Sed propterea veni in horam hanc :	27 Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!
28 Pater, clarifica nomen tuum. Venit ergo vox de cælo : Et clarificavi, et iterum clarificabo.	28 Отче, прослав своє ім’я!» І голос із неба злинув: «І прославив, — і знову прославлю!»
29 Turba ergo, quæ stabat, et audierat, dicebat tonitruum esse factum. Alii dicebant : Angelus ei locutus est.	29 Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!»
30 Respondit Jesus, et dixit : Non propter me hæc vox venit, sed propter vos.	30 Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас.
31 Nunc judicium est mundi : nunc princeps hujus mundi ejicietur foras.	31 Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.
32 Et ego, si exaltatus fuero a terra, omnia traham ad meipsum.	32 Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»
33 (Hoc autem dicebat, significans qua morte esset moriturus.)	33 Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.
34 Respondit ei turba : Nos audivimus ex lege, quia Christus manet in æternum : et quomodo tu dicis : Oportet exaltari Filium hominis ? quis est iste Filius hominis ?	34 Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий — отой Син Чоловічий?»
35 Dixit ergo eis Jesus : Adhuc modicum, lumen in vobis est. Ambulate dum lucem habetis, ut non vos tenebræ comprehendant ; et qui ambulat in tenebris, nescit quo vadat.	35 Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде.
36 Dum lucem habetis, credite in lucem, ut filii lucis sitis. Hæc locutus est Jesus, et abiit et abscondit se ab eis.	36 Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.
37 Cum autem tanta signa fecisset coram eis, non credebant in eum ;	37 Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,
38 ut sermo Isaiæ prophetæ impleretur, quem dixit : Domine, quis credidit auditui nostro ? et brachium Domini cui revelatum est ?	38 щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об’явилось?»
39 Propterea non poterant credere, quia iterum dixit Isaias :	39 Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав:
40 Excæcavit oculos eorum, et induravit cor eorum ut non videant oculis, et non intelligant corde, et convertantur, et sanem eos.	40 «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.»
41 Hæc dixit Isaias, quando vidit gloriam ejus, et locutus est de eo.	41 Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.
42 Verumtamen et ex principibus multi crediderunt in eum : sed propter pharisæos non confitebantur, ut e synagoga non ejicerentur.	42 А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги;
43 Dilexerunt enim gloriam hominum magis quam gloriam Dei.	43 славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу.
44 Jesus autem clamavit, et dixit : Qui credit in me, non credit in me, sed in eum qui misit me.	44 Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене — вірує не в мене, а в того, хто послав мене.
45 Et qui videt me, videt eum qui misit me.	45 І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.
46 Ego lux in mundum veni, ut omnis qui credit in me, in tenebris non maneat.	46 Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві.
47 Et si quis audierit verba mea, et non custodierit, ego non judico eum ; non enim veni ut judicem mundum, sed ut salvificem mundum.	47 Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.
48 Qui spernit me et non accipit verba mea, habet qui judicet eum. Sermo quem locutus sum, ille judicabit eum in novissimo die.	48 Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього.
49 Quia ego ex meipso non sum locutus, sed qui misit me, Pater, ipse mihi mandatum dedit quid dicam et quid loquar.	49 Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.
50 Et scio quia mandatum ejus vita æterna est : quæ ergo ego loquor, sicut dixit mihi Pater, sic loquor.	50 І я знаю, що заповідь його — життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»