Job 3

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 After this, Job opened his mouth and cursed his day,	1 Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
2 and this is what he said:	2 Він почав говорити й мовив:
3 May the day perish on which I was born, and the night, in which it was said, “A man has been conceived.”	3 «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
4 May that day be turned into darkness, may God not seek it from above, and may light not illuminate it.	4 Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,
5 Let darkness and the shadow of death obscure it, let a fog overtake it, and let it be enveloped in bitterness.	5 нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.
6 Let a whirlwind of darkness take hold of that night, let it not be counted in the days of the year, nor numbered in the months.	6 А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!
7 May that night be alone and unworthy of praise.	7 Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.
8 May they curse it, who curse the day, who are prepared to awaken a leviathan.	8 Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.
9 Let the stars be concealed with its darkness. Let it expect light, and not see it, nor the rising of the dawn in the East.	9 Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,
10 For it did not close the doors of the womb that bore me, nor take away evils from my eyes.	10 тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.
11 Why did I not die in the womb? Having left the womb, why did I not immediately perish?	11 Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?
12 Why was I received upon the knees? Why was I suckled at the breasts?	12 Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?
13 For by now, I should have been sleeping silently, and taking rest in my sleep	13 Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій
14 with the kings and consuls of the earth, who build themselves solitudes,	14 з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;
15 either with princes, who possess gold and fill their houses with silver,	15 або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;
16 or, like a hidden miscarriage, I should not have continued, just like those who, being conceived, have not seen the light.	16 і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.
17 There the impious cease from rebellion, and there the wearied in strength take rest.	17 Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,
18 And at such times, having been bound together without difficulty, they have not heard the voice of the bailiff.	18 там же спокійні в’язні, | не чують крику посіпаки.
19 The small and great are there, and the servant is free from his master.	19 Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.
20 Why is light given to the miserable, and life to those who are in bitterness of soul,	20 Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?
21 who expect death, and it does not arrive, like those who dig for treasure	21 Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
22 and who rejoice greatly when they have found the grave,	22 тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!
23 to a man whose way is hidden and whom God has surrounded with darkness?	23 Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?
24 Before I eat, I sigh; and like overflowing waters, so is my howl,	24 Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,
25 for the terror that I feared has happened to me, and so has the dread befallen me.	25 бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
26 Have I not remained hidden? Have I not kept silence? Have I not remained calm? Yet indignation has overcome me.	26 Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»