Livre des Psaumes 56

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Au maître de chant. Sur l’air “la silencieuse colombe des pays lointains…”. De David. Poème. Lorsque les Philistins s’emparèrent de lui à Gat.	1 Провідникові хору. На мелодію «Йонат елем рехокім». Давида. Міхтам. Коли філістимляни схопили його в Гаті.
2 Ô Dieu, aie pitié de moi quand on me harcèle! tout le jour l’assaillant me presse,	2 Помилуй мене, Боже, бо мене напастують, день-у-день воюють проти мене й утискають.
3 tout le jour il me harcèle et me regarde me débattre. Qu’ils sont nombreux, mes adversaires! C’est en toi, Très-Haut,	3 День-у-день лютують мої противники, багато бо тих, що йдуть боєм на мене.
4 que je me confie, le jour où je prends peur:	4 Коли ж страх мене огорне, на тебе уповаю!
5 je réveille ma foi aux paroles de Dieu, en Dieu je me confie et je n’ai plus de crainte: que peut me faire un mortel?	5 На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?
6 Tout le jour j’entends des paroles blessantes, ils ne pensent qu’à me faire du mal.	6 Увесь день мене обмовляють, усі думки їхні мені на лихо.
7 Ils s’ameutent et se cachent, ils relèvent mes traces, ils partent en chasse contre moi.	7 Збираються, засівши, за кроками моїми назирають, на душу мою так і чигають.
8 Pas de salut pour eux après tant d’injustices, ô Dieu, fais tomber sur eux la fureur des païens.	8 За беззаконня їхні воздай їм; у гніві розбий народи, Боже.
9 Tu as fait le compte de mes déboires, recueille mes larmes dans ton fermoir.	9 Мої скитання тобі відомі, сльози мої збери в бурдюк твій: чи ж не записані вони у твоїй книзі?
10 Mes ennemis reviendront en arrière le jour où je ferai appel, car je sais bien que Dieu est pour moi.	10 Тоді вороги мої назад відступлять, як тільки я візву до тебе. Знаю напевне, що Бог зо мною.
11 Je réveille ma foi aux paroles de Dieu, je reprends foi en la parole du Seigneur.	11 У Бозі я слово прославляю, в Господі прославлю слово.
12 en Dieu je me confie et je n’ai plus de crainte: que peut me faire un mortel?	12 На Бога уповаю і не боюся; що ж може заподіяти мені людина?
13 Je n’oublie pas, ô Dieu, mes promesses, je t’offrirai la victime pour l’action de grâce.	13 Обітниці, що зробив я тобі, тяжать на мені, віддам тобі похвальну жертву.
14 Car tu as gardé mes pieds d’un faux pas et je marcherai en présence de Dieu dans la lumière des vivants.	14 Бо спас єси життя моє від смерти, та й ноги мої, щоб я не спотикнувся, щоб перед Богом міг ходити у світлі живих.