Приповідок 1

Біблія	GREEK BIBLE
1 Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,	1 Παροιμιαι Σολομωντος, υιου του Δαβιδ, βασιλεως του Ισραηλ,
2 щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,	2 δια να γνωριση τις σοφιαν και παιδειαν, δια να νοηση λογους φρονησεως,
3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, | — справедливість, правосуддя та правоту, —	3 δια να λαβη διδασκαλιαν συνεσεως, δικαιοσυνης και κρισεως και ευθυτητος,
4 щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,	4 δια να δωση νοησιν εις τους απλους, και εις τον νεον μαθησιν και διαγνωσιν.
5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,	5 Ο σοφος ακουων θελει γεινει σοφωτερος, και ο νοημων θελει αποκτησει επιστημην κυβερνησεως?
6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.	6 ωστε να εννοη παροιμιαν και σκοτεινον λογον, ρησεις σοφων και αινιγματα αυτων.
7 Острах Господній — початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.	7 Αρχη σοφιας φοβος Κυριου? οι αφρονες καταφρονουσι την σοφιαν και την διδασκαλιαν.
8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,	8 Ακουε, υιε μου, την διδασκαλιαν του πατρος σου, και μη απορριψης τον νομον της μητρος σου.
9 бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.	9 Διοτι ταυτα θελουσιν εισθαι στεφανος χαριτων εις την κορυφην σου και περιδεραιον περι τον τραχηλον σου.
10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!	10 Υιε μου, εαν θελησωσιν οι αμαρτωλοι να σε δελεασωσι, μη θελησης?
11 Як скажуть: «Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного — без усякої причини,	11 εαν ειπωσιν, Ελθε μεθ' ημων, ας ενεδρευσωμεν δι' αιμα, ας επιβουλευθωμεν αναιτιως τον αθωον,
12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!	12 Ας καταπιωμεν αυτους ζωντας, ως ο αδης, και ολοκληρους ως τους καταβαινοντας εις τον λακκον?
13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.	13 θελομεν ευρει παν πολυτιμον αγαθον, θελομεν γεμισει τους οικους ημων απο λαφυρων?
14 Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!»	14 θες τον κληρον σου μεταξυ ημων, εν βαλαντιον ας ηναι εις παντας ημας?
15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,	15 υιε μου, μη περιπατησης εν οδω μετ' αυτων? απεχε τον ποδα σου απο των τριβων αυτων?
16 бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.	16 διοτι οι ποδες αυτων τρεχουσιν εις το κακον, και σπευδουσιν εις το να χυσωσιν αιμα.
17 Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.	17 Διοτι ματαιως εξαπλονεται δικτυον εμπροσθεν των οφθαλμων παντος πτερωτου.
18 Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.	18 Διοτι ουτοι ενεδρευουσι κατα του ιδιου αυτων αιματος, επιβουλευονται τας εαυτων ψυχας?
19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.	19 Τοιαυται ειναι αι οδοι παντος πλεονεκτου? η πλεονεξια αφαιρει την ζωην των κυριευομενων υπ' αυτης.
20 Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,	20 Η σοφια φωναζει εξω, εκπεμπει την φωνην αυτης εν ταις πλατειαις?
21 на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:	21 Κραζει επι κεφαλης των αγορων, εν ταις εισοδοις των πυλων? απαγγελλει τους λογους αυτης δια της πολεως, λεγουσα,
22 «Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?	22 Εως ποτε, μωροι, θελετε αγαπα την μωριαν, και οι χλευασται θελουσιν ηδυνεσθαι εις τους χλευασμους αυτων, και οι αφρονες θελουσι μισει την γνωσιν;
23 Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.	23 Επιστρεψατε προς τους ελεγχους μου? ιδου, εγω θελω εκχεει το πνευμα μου εφ' υμας, θελω σας καμει να νοησητε τους λογους μου.
24 За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,	24 Επειδη εγω εκραζον, και σεις δεν υπηκουετε? εξετεινον την χειρα μου, και ουδεις προσειχεν?
25 за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, —	25 Αλλα κατεφρονειτε πασας τας συμβουλας μου και τους ελεγχους μου δεν εδεχεσθε?
26 то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;	26 δια τουτο και εγω θελω επιγελασει εις τον ολεθρον σας? θελω καταχαρη, οταν επελθη ο φοβος σας.
27 як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.	27 Οταν ο φοβος σας επελθη ως ερημωσις και η καταστροφη σας εφορμηση ως ανεμοστροβιλος, οταν η θλιψις και η στενοχωρια ελθωσιν εφ' υμας?
28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.	28 τοτε θελουσι με επικαλεσθη, αλλα δεν θελω αποκριθη? επιμονως θελουσι με εκζητησει, αλλα δεν θελουσι με ευρει.
29 За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,	29 Διοτι εμισησαν την γνωσιν και τον φοβον του Κυριου δεν εξελεξαν?
30 поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, —	30 δεν ηθελησαν τας συμβουλας μου? κατεφρονησαν παντας τους ελεγχους μου?
31 тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.	31 δια τουτο θελουσι φαγει απο των καρπων της οδου αυτων και θελουσι χορτασθη απο των κακοβουλιων αυτων.
32 Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.	32 Διοτι η αποστασια των μωρων θελει θανατωσει αυτους, και η αμεριμνησια των αφρονων θελει αφανισει αυτους.
33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха».	33 Οστις ομως ακουει εμου, θελει κατοικησει εν ασφαλεια? και θελει ησυχαζει, μη φοβουμενος κακον.