Приповідок 20

¹ Вино — зрадливе, п’янкі напої — буйні; | кожен, хто кружляє їх, — нерозумний.

² Гнів царський, ніби рик лева; | хто його побуджує, шкодить собі.

³ То честь для чоловіка — сварки уникати; | а кожен дурень розпочинає сварку.

⁴ Осінь пройшла, і не оре лінивий; | у жнива проситиме, та не матиме нічого.

⁵ Води глибокі — задума в людськім серці; | але розумна людина їх черпатиме звідти.

⁶ Чимало людей доброту власну вихваляють, | та вірну людину, хто знайде?

⁷ Хто ходить у своїй невинності правдиво, | — щасливі його діти після нього!

⁸ Цар, що на судовому престолі засідає, | всю погань, лиш погляне, розганяє.

⁹ Хто може сказати: «Я очистив моє серце, | я — чистий від гріха мого?»

¹⁰ Дві ваги та дві міри, | — огидне Господеві одне й друге.

¹¹ Вже з того, як поводиться дитина, видно, | чи чисті й праві будуть її вчинки.

¹² Вухо, що чує, й око, що бачить, | — Господь створив одне й друге.

¹³ Не люби спати, щоб не збідніти; | відкрий очі, й будеш ситий хлібом.

¹⁴ «Недобре, — недобре!» — каже, хто купує; | а як відійде — не нахвалиться.

¹⁵ Є золота й перел багато, | та найдорожча прикраса — уста розумні.

¹⁶ Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; | коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.

¹⁷ Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, | та потім в його роті жорстви повно.

¹⁸ Задуми зміцнюються при нараді; | хитрощами провадити б війну.

¹⁹ Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.

²⁰ Хто проклинає батька-матір, | того свічка погасне в глухій пітьмі.

²¹ Майно, швидко набуте на початку, | напослідок не буде благословенне.

²² Не говори: «Відплачу лихом!» |- звірся на Господа, і він тебе врятує.

²³ Огидні Господеві двоякі терези; | вага фальшива — річ недобра.

²⁴ Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу?

²⁵ Це сіть людині — необачно казати: «Посвячене», | а по обіті — розмірковувати.

²⁶ Мудрий цар злих провіває, | а потім по них колесом котить.

²⁷ Господній світич — дух людини, | що вивідує всі глибини серця.

²⁸ Милость і правда царя оберігають; | його престол милістю підпертий.

²⁹ Слава молодих — їхня сила; | старих окраса — їхній сивий волос.

³⁰ Побиття аж до крови — лік проти зла, | так само й удари, що доходять аж до нутра.