Приповідок 23

¹ Коли сядеш їсти з вельможею, | добре вважай на те, хто перед тобою,

² і поклади собі ножа на горло, | коли ти надто ласий.

³ На ласощі його не надься: | то оманлива страва.

⁴ В багатство не силкуйся вбиватись; | покинь думати про нього.

⁵ Подивишся на нього, а його вже немає, | бо воно майструє собі крила, мов орел, який лине в небо.

⁶ Не їж хліба із скнарою, | на його ласощі не надься,

⁷ бо він буде мов той, хто рахує в своїм серці: | «їж, пий!» — він тобі скаже, | та його серце не з тобою.

⁸ Шматок, що з’їв, ти повернеш, | і слова твої солодкі втратиш.

⁹ Не говори до вух дурному, | бо він зневажить мудрість слів твоїх.

¹⁰ Не пересувай межі древньої, | і не вдирайся в поля сирітські,

¹¹ бо їх заступник сильний; | він захистить їхнє діло супроти тебе.

¹² Прихили твоє серце до навчання, | і твої вуха до слів науки.

¹³ Не щади для хлопця картання: | не умре бо, як битимеш його різкою.

¹⁴ Ти битимеш його різкою | — і врятуєш його душу від Шеолу.

¹⁵ Мій сину! Як серце твоє мудре, | то й моє серце теж буде радіти,

¹⁶ і моє нутро буде веселитись, | коли уста твої казатимуть праві речі.

¹⁷ Нехай твоє серце грішникам не заздрить, | але будь у Господнім страсі повсякденно,

¹⁸ бо будучина існує напевне, | і твоя надія не буде марна.

¹⁹ Слухай, сину мій, і будь мудрий, | справляй серце твоє на путь (праву).

²⁰ Не бувай з тими, що впиваються вином, | ані між тими, що обжираються м’ясом,

²¹ бо п’яниці й ненажери зубожіють, | а довге спання їх вбирає у лахи.

²² Слухай батька, що породив тебе; | не зневажай матері, коли вона старенька.

²³ Придбай правду й не продавай її, | — мудрість, навчання й розум.

²⁴ Праведного батько веселитиметься вельми, | і хто мудрого породив, буде ним радіти.

²⁵ Нехай радіють батько твій і мати; | нехай веселиться та, що тебе породила.

²⁶ Дай мені, сину, твоє серце, | і твої очі нехай доріг моїх пильнують,

²⁷ бо блудниця — то глибока яма, | вузька криниця — чужинка.

²⁸ Неначе харцизяка, вона засідає | і між людьми зрадників множить.

²⁹ У кого: «Ой» — у кого: «Ой, леле»? | У кого сварка, у кого скарги? | У кого рани без причини? | У кого очі червоні?

³⁰ У тих, що при вині засиджуються довго; | у тих, що ходять смакувати вино пахуче.

³¹ Не приглядайся до вина, яке воно червоне, | як гарно світиться у кубку, | як лагідненько ллється.

³² Потім воно вкусить, як гадина, | утне, немов зміюка.

³³ Тобі ввижатимуться дивні речі, | серце твоє буде дурниці говорити;

³⁴ і будеш немов той, що дрімає серед моря, | або як той, що вгорі лежить на щоглі.

³⁵ «Били мене, та мене не боліло, | товкли мене, та не знав я нічого. | Коли ж я прокинусь? | Я буду знов того шукати!»