Приповідок 17

¹ Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода.

² Розумний слуга старшує над ганебним сином, | — з братами він розділить спадщину.

³ Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.

⁴ Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.

⁵ Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.

⁶ Вінець старих людей — сини синів; | слава ж дітей — їхні батьки.

⁷ Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві — уста брехливі.

⁸ Гостинець — самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.

⁹ Хто провину покриває — той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.

¹⁰ Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.

¹¹ Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.

¹² Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.

¹³ Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.

¹⁴ Почати сварку — немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.

¹⁵ І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.

¹⁶ Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.

¹⁷ Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.

¹⁸ Не має глузду той, хто зобов’язується | і дає запоруку перед ближнім.

¹⁹ Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.

²⁰ Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.

²¹ Хто народжує дурня — собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.

²² Веселе серце — ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.

²³ Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.

²⁴ Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.

²⁵ Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.

²⁶ Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.

²⁷ Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.

²⁸ І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.