Ісая 1

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юдею та Єрусалим за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських.	1 Viđenje Izaije, sina Amosova, koje je imao o Judeji i Jeruzalemu u dane Uzije, Jotama, Ahaza i Ezekije, kraljeva judejskih.
2 Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене.	2 Čujte, nebesa, poslušaj, zemljo, jer Jahve govori: »Sinove sam ti odgojio, podigao, al’ se oni od mene odvrgoše.
3 Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє.»	3 Vol poznaje svog vlasnika, a magarac jasle gospodareve – Izrael ne poznaje, narod moj ne razumije.«
4 Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від нього!	4 Jao, grešna li naroda, puka u zlu ogrezla, roda zlikovačkog, pokvarenih sinova! Jahvu ostaviše, prezreše Sveca Izraelova, njemu su okrenuli leđa.
5 По чому вас іще бити, вас, що не перестаєте бунтуватися? Кожна голова хвора, кожне серце ослабло.	5 Ta gdje da vas još udarim, odmetnici tvrdokorni? Sva je glava bolna, srce iznemoglo;
6 Від підошви на нозі до тім’я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев’язані й не зм’якшені олією.	6 od pete do glave nigdje zdrava mjesta, već ozljede, modrice, otvorene rane, ni očišćene, ni povijene, ni uljem ublažene.
7 Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем, поля ваші у вас на очах чужинці пожирають: вони спустошені, як по знищенні Содому.	7 Zemlja vam opustje, gradove oganj popali, njive vam na oči haraju tuđinci – pustoš k’o kad propade Sodoma.
8 Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто.	8 Kći sionska ostade kao koliba u vinogradu, kao pojata u polju krastavaca, kao grad opsjednut.
9 Якби Господь сил не зоставив нам останку, були б ми, як Содом, були б схожі на Гомору.	9 Da nam Jahve nad vojskama ne ostavi Ostatak, bili bismo k’o Sodoma, Gomori slični.
10 Слухайте слово Господнє, князі содомські! Вважай на науку Бога нашого, народе гоморський!	10 Čujte riječ Jahvinu, glavari sodomski, poslušaj zakon Boga našega, narode gomorski!
11 «Навіщо мені безліч ваших жертв? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і ситтю годованих телят. Крови биків, ягнят та козлят я не хочу.	11 »Što će mi mnoštvo žrtava vaših?« – govori Jahve. – »Sit sam ovnujskih paljenica i pretiline gojne teladi. I krv mi se ogadi bikova, janjaca i jaradi.
12 Як приходите, щоб з’явитись перед моїм обличчям, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори?	12 Kad mi lice vidjet’ dolazite, tko od vas ište da gazite mojim predvorjima?
13 Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням.	13 Prestanite mi nositi ništavne prinose, kâd mi omrznu. Mlađaka, subote i sazive – ne podnosim zborovanja i opačine.
14 Від новомісяччів ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні.	14 Mlađake i svetkovine vaše iz sve duše mrzim – teški su mi, podnijet’ ih ne mogu!
15 Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови.	15 Kad na molitvu ruke širite, ja od vas oči odvraćam. Molitve samo množite, ja vas ne slušam. Ruke su vam u krvi ogrezle,
16 Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!	16 operite se, očistite. Uklonite mi s očiju djela opaka, prestanite zlo činiti!
17 Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!	17 Učite se dobrim djelima: pravdi težite, ugnjetenom pritecite u pomoć, siroti pomozite do pravde, za udovu se zauzmite.«
18 Ходіть же й розсудимось, — говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна.	18 »Hajde, dakle, da se pravdamo«, govori Jahve. »Budu l’ vam grijesi kao grimiz, pobijeljet će poput snijega; kao purpur budu li crveni, postat će kao vuna.
19 Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни.	19 Htjednete l’ me poslušati, uživat ćete plodove zemaljske.
20 А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.»	20 U buntovništvu ako ustrajete, proždrijet će vas mač.« Tako usta Jahvina govorahu.
21 Ой, якою ж стала повією столиця вірна, сповнена правосуддя, в якій панувала справедливість, тепер же — душогубці!	21 Kako li posta bludnicom tvrđa vjerna? Bješe puna pravičnosti, pravda u njoj stolovala, a sad – ubojice.
22 Срібло твоє жужеллю стало, вино твоє розчинене водою.	22 Srebro ti se u trosku obratilo, vino ti se razvodnjelo.
23 Князі твої — бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить.	23 Knezovi se tvoji odmetnuli, s tatima se pobratili. Svi za mitom hlepe, za darovima lete. Siroti pravdu uskraćuju, udovička parnica ne stiže k njima.
24 Тим то ось слово Владики, Господа сил, Ізраїлевого Сильного: «О, я відплачу моїм противникам і воздам моїм ворогам!	24 Stog ovako govori Jahve, Gospod nad vojskama, Junak Izraelov: »Ah, kad se iskalim na protivnicima i osvetim dušmanima!
25 Я простягну на тебе мою руку і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе.	25 Kada na te ruku pružim, da lužinom tvoju trosku očistim, da iz tebe uklonim olovo!
26 Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.»	26 Da ti opet postavim suce kao negda, savjetnike kao u početku, pa da te zovu Gradom pravednim, Tvrđom vjernosti.«
27 Сіон буде відкуплений правосуддям, а його навернені — справедливістю.	27 Sud pravedni otkupit će Sion, a pravda obraćenike njegove.
28 А всім відступникам і грішникам — погибель, і ті, що Господа покидають, загинуть.	28 Otpadnici i grešnici skršit će se zajedno, a oni što Jahvu napuštaju poginut će.
29 Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі.	29 Da, stidjet ćete se zbog hrastova što ih sad obožavate i crvenjet ćete zbog gajeva u kojima sad uživate.
30 Ви станете, як дуб, на якім зів’яло листя, і як той сад, що води не має.	30 Jer, bit ćete poput hrasta osušena lišća i poput gaja u kojem vode nema.
31 Потужний стане клоччям, праця ж його — іскрою. Вони горітимуть обоє разом, і нікому буде гасити.	31 Junak će biti kučina, a iskra djelo njegovo, zajedno će izgorjeti, a nikoga da ugasi.