Ісая 10

¹ Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі,

² щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати,

³ І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші?

⁴ І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.

⁵ Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя!

⁶ Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі.

⁷ Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього — вигубити, викорінити чимало народів.

⁸ Бо він сказав: «Чи ж не мої князі — царі усі?

⁹ Хіба Калное не те, що й Каркеміш? Або Хамат не те, що й Арфад? І Самарія не те, що Дамаск?

¹⁰ Так, як моя рука загарбала царства богів, — а в них було більше кумирів, ніж у Єрусалимі й Самарії! —

¹¹ так, як учинив я з Самарією та її богами, так само вчиню з Єрусалимом та його бовванами.»

¹² Але як довершить Господь усе своє діло на горі Сіоні й у Єрусалимі, тоді він покарає плід бундючних намислів царя асирійського і пиху очей його гордовитих,

¹³ бо він каже: «Силою моєї руки я зробив те і моєю мудрістю, бо я розумний. Я пересунув границі народів, загарбав їхні скарби і повикидав мешканців, немов велет.

¹⁴ Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрав усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув.»

¹⁵ Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев’яний!

¹⁶ Тому Господь, Бог сил, пошле сухоти на його товстих, під його славою займеться полум’я, мов полум’я пожару.

¹⁷ Світло Ізраїля стане вогнем, і його Святий — полум’ям, що запалить і пожере його тернину і його глоди колючі в одному дні.

¹⁸ Розкішний його ліс і його сад він вигубить з душею і тілом, і стане той, немов умираючий сухітник.

¹⁹ Останок же дерев його лісу так змаліє, що й дитина їх списати зможе.

²⁰ І станеться того часу: рештки Ізраїля і ті, що врятуються з дому Якова, не будуть опиратись більше на того, хто їх б’є; вони будуть опиратись вірно на Господа, Святого Ізраїлевого.

²¹ Останок навернеться, останок Якова до Бога Сильного.

²² Бо хоча б у тебе, Ізраїлю, було народу, як піску в морі, то тільки останок навернеться. Призначено загладу, яку наведе справедливість.

²³ Так! Призначену загладу Господь, Бог сил, довершить по всій землі.

²⁴ Тим то ж так говорить Господь, Бог сил: «Народе мій, що живеш у Сіоні, не бійся Ашшура, що тебе палицею б’є і кия піднімає на тебе, як колись Єгипет!

²⁵ Бо ще трохи часу, ще трошки, і промине мій гнів, і моя досада буде проти них, їм на погибель.»

²⁶ І Господь сил підніме бич на нього, як тоді, коли побив Мідіяна при Орев-скелі і як підняв палицю свою над морем на Єгипет.

²⁷ І станеться того часу: його тягар здійметься з плечей у тебе і його ярмо не буде тяжіти в тебе на шиї. Він виходить з Ріммону,

²⁸ приходить під Аят, проходить через Мігрон, лишає свій обоз у Міхмасі.

²⁹ Проходять через просмик, у Геві ночують; Рама тремтить, Гівеа Саулова розбіглась.

³⁰ Кричи уголос, о дочко Галліму! Слухай, Лаїшо! Відкажи їй, Анатоте!

³¹ Розбіглась Мадмена, Гевіму мешканці втікають.

³² Ще лише сьогодні він простоїть у Нові; він піднімає руку проти дочки Сіону, проти пагорба Єрусалиму.

³³ Та ось Господь, Бог сил, обіб’є з шумом верховіття; високі на зріст зрубані будуть і найпишніші — принижені.

³⁴ І хащі в лісі під сокирою поляжуть; Ливан із красою повалиться.