Ісая 66

¹ Так говорить Господь: «Небо — мій престол, а земля — мій підніжок. Який дім ви мені могли б збудувати? І де те місце, на якому я міг би спочити?

² Все моя рука зробила, і так усе те сталося, — слово Господнє. Та ось на кого я дивлюсь ласкаво: на вбогого й скрушеного духом, і на того, Що тремтить перед моїм словом.

³ Хто жертвує вола, вбиває чоловіка, а хто вівцю приносить у жертву, пса давить; хто приносить офіру, приносить із свинячої крови; хто палить кадило, кумира благословляє. І так, як вони у своїх путях мають замилування та їхня душа кохається в їхніх гидотах,

⁴ так само і я буду мати замилування в їхніх злиднях і наведу на них страшне їм; бо коли я кликав, то ніхто не озивався, коли я говорив, вони не зважали. Чинили зло на очах у мене і вибирали те, що мені не довподоби.»

⁵ Слухайте слово Господнє, ви, що тремтите перед його словом! Ваші брати, які вас ненавидять і відпихають вас з-за мого імени, кажуть: «Нехай Господь явить свою славу, щоб ми узріли вашу радість!» Та їх окриє сором.

⁶ Голос, гомін несеться з міста, голос із храму. Це голос Господа, що відплачує своїм ворогам.

⁷ Ще й не мучилась, а вже вродила; ще не настали болі, а вже привела сина.

⁸ Хто колинебудь таке чував? Хто таке колинебудь бачив? Чи народився колинебудь якийсь край в одну днину? Та чи з’явився на світ якийсь народ відразу, як от Сіон, що ледве зазнав болів, і вже вродив своїх синів.

⁹ Чи ж то відкрию материнське лоно та й не дам породити? Або, приводячи на світ, замкну утробу? — каже Бог твій.

¹⁰ Радуйтеся з Єрусалимом і веселіться, ви всі, заради нього, що його любите! Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися,

¹¹ щоб могли ссати й насичуватися з грудей його втіхи, щоб могли впиватись і розкошувати багатством його слави.

¹² Так бо говорить Господь: «Ось я спрямую до нього мир рікою, потоком зливним будете ви звідти славу народів усмоктувати. І вас носити муть при боці, й на колінах вас будуть голубити.

¹³ Як утішає когось рідна мати, так я буду вас утішати, і найдете втіху в Єрусалимі.

¹⁴ Побачите це, і звеселиться ваше серце; немов трава, квітнутимуть ваші кості. Рука Господня об’явиться його слугам, а його гнів — його супостатам.»

¹⁵ Бо ось Господь прийде у вогні, і наче вихор — його колісниці, щоб вилити свій гнів пожаром, свої погрози — полум’ям вогненним.

¹⁶ Бо вогнем судитиме Господь усю землю, мечем — усяке тіло; багато буде побитих Господом.

¹⁷ Ті ж, які святяться, очищують себе, щоб увійти в сади за кимось, що всередині; ті, що їдять свинину, гидоту й мишей, усі загинуть, — слово Господнє.

¹⁸ «Я знаю їхні діла й думки їхні. Я прийду, щоб зібрати всі народи та язики, і вони прийдуть та узріють мою славу.

¹⁹ Я дам їм знак і пошлю врятованих з-поміж них до народів: до Таршішу, Путу, Луду, Мешеха й Рощу Тувала та Явану й до далеких островів, що ніколи про мене не чували й не бачили моєї слави. І возвістять народам мою славу.

²⁰ І приведуть усіх братів ваших з-поміж усіх народів у дар Господеві на конях, колісницях, на носилах, на мулах та верблюдах — на мою святу гору в Єрусалим, — слово Господнє, — так, як сини ізраїльські приносять дари в чистій посудині у дім Господній.

²¹ З них я теж візьму у священики й левіти, — слово Господнє.

²² Бо так, як нове небо й нова земля, що я створю, стоятимуть передо мною, — слово Господнє, — отак буде стояти ваше потомство і ваше ім’я.

²³ І що нового місяця і щосуботи приходитиме всяке тіло, щоб передо мною поклонитися, — слово Господнє.

²⁴ І коли вийдуть, то побачать трупи людей, що проти мене збунтувались. Червяк їхній не помре, вогонь їхній не погасне. Вони будуть осоружні всім людям.»