Ісая 33

¹ Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.

² Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!

³ Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.

⁴ І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.

⁵ Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.

⁶ Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.

⁷ Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.

⁸ Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди — ніщо у нього.

⁹ Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в’яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.

¹² Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.

¹³ Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!

¹⁴ Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум’я вічного?

¹⁵ Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, —

¹⁶ він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.

¹⁷ Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.

¹⁸ Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?

¹⁹ Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.

²⁰ Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.

²¹ Бо там Господь для нас величний, — замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.

²² Бо Господь — суддя наш; Господь — наш законодавець; Господь — цар наш; він спасе нас.

²³ Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.

²⁴ Ніякий мешканець не скаже: я — хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.