Матей 14

¹ Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

² і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!»

³ Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

⁴ Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати.»

⁵ Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

⁶ Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

⁷ отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

⁸ Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.»

⁹ І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —

¹⁰ тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

¹¹ Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

¹² І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

¹³ Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

¹⁴ А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

¹⁵ Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: «Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.»

¹⁶ А Ісус сказав їм: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.»

¹⁷ Вони ж мовлять до нього: «Ми маємо тут тільки п’ять хлібів і дві рибі.»

¹⁸ Тоді він каже: «Принесіть мені їх сюди.»

¹⁹ І, звелівши народові посідати на траві, взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.

²⁰ Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

²¹ Тих же, що їли, було яких п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

²² І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

²³ І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

²⁴ Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

²⁵ О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

²⁶ Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. «То привид!» — заговорили й закричали з переляку.

²⁷ Та Ісус тієї ж миті мовив до них: «Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!»

²⁸ Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!»

²⁹ «Підійди!» — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

³⁰ але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: «Господи, рятуй мене!»

³¹ Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: «Маловіре; чого засумнівався?»

³² І як увійшли до човна, вітер ущух.

³³ А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: «Ти істинно — Син Божий!»

³⁴ І перепливши, прибули в землю генезаретську.

³⁵ Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

³⁶ та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.