Lettera ai Colossesi - מכתב לקולוסים 22

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 אֲנָשִׁים אַחִים וְאָבוֹת שִׁמְעוּ־נָא אֶת־דִּבְרֵי הִצְטַדְּקוּתִי אֲלֵיכֶם	1 «Мужі брати й батьки! Послухайте тепер мою оборону перед вами.»
2 וַיְהִי כְּשָׁמְעָם כִּי הוּא מְדַבֵּר אֲלֵיהֶם בְּלָשׁוֹן עִבְרִית וַיֶּחֱשׁוּ עוֹד יוֹתֵר	2 Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли.
3 וַיֹּאמַר אִישׁ־יְהוּדִי אָנֹכִי נוֹלָד בְּטַרְסוֹס אֲשֶׁר בְּקִילִיקְיָא וּמְגֻדָּל בָּעִיר הַזֹּאת לְרַגְלֵי גַמְלִיאֵל וּמְלֻמָּד לְפִי דִקְדּוּקֵי תּוֹרַת אֲבוֹתֵינוּ וָאֱהִי מְקַנֵּא לֵאלֹהִים כְּמוֹכֶם כֻּלְּכֶם הַיּוֹם	3 І він промовив: «Я — юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.
4 וָאֲרַדֵּף אֶת־הַדֶּרֶךְ הַזֹּאת עַד־מָוֶת וָאֱהִי אֹסֵר וּמַסְגִּיר לַכֶּלֶא אֲנָשִׁים וְנָשִׁים	4 Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок;
5 כַּאֲשֶׁר גַּם־יָעִיד עָלַי הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל וְכָל הַזְּקֵנִים אֲשֶׁר מֵהֶם לָקַחְתִּי מִכְתָּבִים וָאֵלֵךְ אֶל־הָאַחִים לְדַמֶּשֶׂק לֶאֱסֹר אַף־אֶת־הַנִּמְצָאִים שָׁמָּה וְלַהֲבִיאָם יְרוּשָׁלַיִם לְמַעַן יִוָּסֵרוּ	5 як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв’язаними в Єрусалим, щоб їх покарати.
6 וַיְהִי אָנֹכִי הֹלֵךְ וְקָרֵב לְדַמֶּשֶׂק כְּעֵת צָהֳרָיִם וּפִתְאֹם נָגַהּ עָלַי מִסָּבִיב אוֹר גָּדוֹל מִן־הַשָּׁמָיִם	6 І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене;
7 וָאֶפֹּל אָרְצָה וָאֶשְׁמַע קוֹל מִדַּבֵּר אֵלַי שָׁאוּל שָׁאוּל לָמָּה תִרְדְּפֵנִי	7 я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш?
8 וָאַעַן וָאֹמַר מִי אַתָּה אֲדֹנִי וַיֹּאמֶר אֵלַי אֲנִי יֵשׁוּעַ הַנָּצְרִי אֲשֶׁר אַתָּה רֹדְפוֹ	8 А я озвався: Хто ти, Господи? Він же сказав до мене: Я — Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш.
9 וְהָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר אִתִּי רָאוּ אֶת־הָאוֹר וַיִּירָאוּ וְאֶת־קוֹל הַמְדַבֵּר אֵלַי לֹא שָׁמֵעוּ	9 Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене.
10 וָאֹמַר מָה־אֶעֱשֶׂה אֲדֹנִי וַיֹּאמֶר אֵלַי הָאָדוֹן קוּם לֵךְ אֶל־דַּמֶּשֶׂק וְשָׁם יֵאָמֵר לְךָ אֶת־כֹּל אֲשֶׁר צֻוֵּיתָ לַעֲשׂוֹת	10 Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити.
11 וַאֲנִי לֹא־יָכֹלְתִּי לִרְאוֹת מִפְּנֵי זֹהַר הָאוֹר הַהוּא וְהָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר אִתִּי הוֹלִיכוּנִי בְיָד וָאָבֹא לְדַמָּשֶׂק	11 Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску.
12 וְאִישׁ חָסִיד כְּפִי הַתּוֹרָה וּשְׁמוֹ חֲנַנְיָה אֲשֶׁר קָנָה לוֹ שֵׁם טוֹב בְּקֶרֶב כָּל־הַיְּהוּדִים הַיּשְׁבִים שָׁם	12 А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв.
13 וַיָּבֹא אֵלַי וַיַּעֲמֹד וַיֹּאמֶר אֵלַי שָׁאוּל אָחִי שׁוּב רְאֵה וּבַשָּׁעָה הַהִיא נִפְקְחוּ עֵינַי וּרְאִיתִיהוּ	13 Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри! І я тієї хвилини глянув на нього.
14 וַיֹּאמַר אֱלֹהֵי אֲבוֹתֵינוּ בָּחַר בְּךָ לָדַעַת אֶת־רְצוֹנוֹ וְלִרְאוֹת אֶת־הַצַּדִּיק וְלִשְׁמֹעַ קוֹל מִפִּיהוּ	14 А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос;
15 כִּי הָיוֹ תִהְיֶה־לּוֹ לְעֵד אֶל־כָּל־בְּנֵי הָאָדָם עַל־כֹּל אֲשֶׁר רָאִיתָ וְשָׁמָעְתָּ	15 бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.
16 וְעַתָּה לָמָּה תִתְמַהְמֵהַּ קוּם וְהִטָּבֵל וְהִתְרַחֵץ מֵחַטֹּאתֶיךָ בְּקָרְאֲךָ בְּשֵׁם הָאָדוֹן	16 Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім’я.
17 וַיְהִי בְּשׁוּבִי אֶל־יְרוּשָׁלַיִם וָאֶתְפַּלֵּל בַּמִּקְדָּשׁ וַתְּהִי עָלַי יַד־יְהוָֹה	17 І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення.
18 וָאֵרֶא אוֹתוֹ מְדַבֵּר אֵלַי חוּשָׁה צֵא בִמְהֵרָה מִירוּשָׁלָיִם כִּי לֹא־יְקַבְּלוּ אֶת־עֵדוּתְךָ עָלָי	18 І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене.
19 וָאֹמַר הֲלֹא הֵם יוֹדְעִים אֵת אֲשֶׁר־הִשְׁלַכְתִּי אֶל־הַכֶּלֶא וְהִלְקֵיתִי בְּבָתֵּי הַכְּנֵסִיּוֹת אֵת הַמַּאֲמִינִים בָּךְ	19 А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в’язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе.
20 וּבְהִשָּׁפֵךְ דַּם־אִסְטְפָנוֹס עֵדֶךָ אַף־אֲנִי עָמַדְתִּי שָׁם חָפֵץ בַּהֲרֵגָתוֹ וְשׁוֹמֵר אֶת־בִּגְדֵי הֹרְגָיו	20 А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу.
21 וַיֹּאמֶר אֵלַי לֵךְ כִּי אֲנִי אֶל הַגּוֹיִם עַד־לְמֵרָחוֹק אֲשַׁלְּחֶךָּ	21 Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко.»
22 וַיִּשְׁמְעוּ אֵלָיו עַד־הַדָּבָר הַזֶּה וַיִּשְׂאוּ אֶת־קוֹלָם וַיֹּאמְרוּ הָסִירוּ אִישׁ כָּזֶה מֵעַל הָאֲדָמָה כִּי אֵינֶנּוּ רָאוּי כִּי יִחְיֶה	22 І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого! Йому не жити!»
23 וַיְהִי בִּהְיוֹתָם צֹעֲקִים וּמַשְׁלִיכִים אֶת־בִּגְדֵיהֶם מֵעֲלֵיהֶם וְזֹרְקִים עָפָר הַשָּׁמָיְמָה	23 І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох,
24 וַיְצַו שַׂר הָאֶלֶף לְהוֹלִיכוֹ אֶל־הַמְצָד וַיֹּאמֶר לְבָדְקוֹ בְּמַלְקוּת לְמַעַן יֵדַע מַדּוּעַ הֵמָּה כָּכָה צֹעֲקִים עָלָיו	24 тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали.
25 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר אֻסַּר לְהַכּוֹתוֹ בִרְצוּעוֹת וַיֹּאמֶר אֶל־שַׂר הַמֵּאָה הָעֹמֵד עָלָיו הַאַף רִשְׁיוֹן לָכֶם לְהַכּוֹת אִישׁ רוֹמִי בְּלֹא־דִין וּמִשְׁפָּט	25 А як вони його простягнули лід ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»
26 וַיֵּלֶךְ שַׂר הַמֵּאָה כְּשָׁמְעוֹ אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה וַיַּגֵּד לְשַׂר הָאֶלֶף לֵאמֹר רְאֵה מַה־תַּעֲשֶׂה כִּי הָאִישׁ הַזֶּה רוֹמִי הוּא	26 Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік — римський громадянин.»
27 וַיָּבֹא שַׂר־הָאֶלֶף וַיֹּאמַר אֱמָר־לִי הֲרוֹמִי אַתָּה וַיֹּאמֶר הֵן	27 І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!»
28 וַיַּעַן שַׂר הָאֶלֶף אֲנִי בְּכֶסֶף רַב קָנִיתִי לִי מִשְׁפַּט הָאֶזְרָחוּת הַזֹּאת וַיֹּאמֶר פּוֹלוֹס וַאֲנִי אַף־נוֹלַדְתִּי בָהּ	28 Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився.»
29 אָז הִרְפּוּ מִמֶּנּוּ הָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר בָּאוּ לְבָדְקוֹ וְגַם־שַׂר הָאֶלֶף יָרֵא בְּדַעְתּוֹ כִּי־רוֹמִי הוּא וְהוּא אָסַר אוֹתוֹ	29 І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит; та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв’язав.
30 וּמִמָּחֳרָת בִּקֵּשׁ לָדַעַת אֶל־נָכוֹן עַל־מֶה שׂטְנִים אוֹתוֹ הַיְּהוּדִים וַיַּתֵּר מוֹסְרוֹתָיו וַיְצַו לְהָבִיא אֶת־רָאשֵׁי הַכֹּהֲנִים וְאֶת־כָּל־הַסַּנְהֶדְרִין וַיּוֹרֶד אֶת־פּוֹלוֹס וַיַּעֲמִידֵהוּ בְּתוֹכָם	30 Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.