Суддів 5

¹ І заспівала того дня Девора з Вараком, сином Авіноама, примовляючи:

² «Коли в Ізраїлі волосся запускають, коли народ іде у битву доброхітно, благословіте Господа!

³ Ось слухайте, царі, і ви, князі, вважайте! Я заспіваю Господеві, я воздам хвалу Господеві, Богові Ізраїля.

⁴ Ой Господи, коли ти рушив був із Сеїру, коли виступив єси з полів едомських, земля здригнулась, небо краплями бризнуло, й хмари ринули водою.

⁵ Гори стряслись перед обличчям Господнім, отой Синай перед лицем Господа, Бога Ізраїля.

⁶ За днів Шамгара, сина Аната, за днів Яели дороги опустіли, і подорожні мусіли ходити обхідними стежками.

⁷ Князі в Ізраїлі перевелися, їх не стало, покіль не встала ти, Деворо, в Ізраїлі не встала матір’ю.

⁸ Нових богів собі вибирали, і ось війна у брамі. Ледве щита чи списа видно було в Ізраїлі на сорок тисяч!

⁹ Серце моє до дуків Ізраїля, до доброхітних у народі, — благословіте Господа!

¹⁰ Ой ви, що їздите звичайно на ослицях білих, ви, що сідаєте на килимах і ви, що мандруєте шляхами, співайте!

¹¹ Голосніш від лучників, що при водопійлах стада зганяють; там прославлятимуть Господні благодійства, благі діла його оруди в Ізраїлі; тоді Господній люд зійшов до брами.

¹² Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама!

¹³ Тоді й останні стали немов вельможі, народ Господній став витязем!

¹⁴ З Ефраїму спустились у долину, за тобою ж слідкував Веніямин зо своїм народом. З Махіру прийшли полководці, та й від Завулона ті, що держать берла.

¹⁵ Князі, що в Іссахарі, з Деворою; і Іссахар такий, як і Варак, у долину кидались вони слідом за ним. Та в загонах Рувима вагалися люди вельми.

¹⁶ Чому ти серед кошар розлігся? Щоб слухати серед отар сопілку? Поміж загонами Рувима довго серце вагалось.

¹⁷ Гілеад розсівся за Йорданом; а Дан — чого ж він при кораблях перебуває? Ашер сидить при лукомор’ї, при затоках своїх зостався.

¹⁸ Завулон же, люд, що на смерть життям своїм важив, і Нафталі на плоскогір’ях країни.

¹⁹ Прийшли царі та й заходилися воюватись; зчинили битву царі ханаанські під Танаахом, при Мегіддо-водах, здобичі-срібла не здобули.

²⁰ З неба зчинили битву зорі, з путей своїх ударили проти Сісери.

²¹ Потік Кішон ухопив їх, потік старовинний, потік Кішон! Благослови, душе моя, силу Господню!

²² Тоді задудніли кінські копита, як гонили-мчали їхні потужні.

²³ Кленіть Мероз, сказав ангел Господній, кленіть його мешканців гірко, бо не прийшли на поміч Господеві, на поміч Господеві витязями.

²⁴ Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах.

²⁵ Води прохав, вона ж молока подала, у пишній чаші піднесла сметани.

²⁶ Рукою ж по кілок сягнула, правицею за молотком трударів, та й ударила Сісеру і голову йому пробила, наскрізь пробила, скроню йому прошила.

²⁷ До ніг її він похилився, упав, простягнувся; до ніг її похилився, повалився, — де поточився, там і впав, бездушний.

²⁸ Через вікно, вихилившись, виглядає, мати Сісери дивиться крізь ґрати: Чому загаялась його колісниця, не приходить? Чому забарилися його повози?

²⁹ Найрозумніша з її князівен їй і відповідає, сама до себе стиха промовляє:

³⁰ Певно знайшли, певно паюють здобич: по дівчині, по дві на кожного вояка. Барвисті тканини для Сісери, барвисті гаптовані тканини. По дві гаптованих тканин на шию кожному здобиччю.

³¹ Так хай загинуть, Господи, всі твої вороги! А ті, що тебе люблять, хай будуть немов сонце, що сходить у повній силі.» — І край мав спокій сорок років.