Мудрости 8

¹ Могутньо простягається вона від краю і до краю | і керує усім доладно.

² Злюбив я її і розшукував від молодости своєї, | і намагався її взяти собі за дружину; | та й закохавсь я в її вроду.

³ Взаєминами з Богом прославляє рід шляхетний, | і Всеволодар її полюбив;

⁴ вона бо втаємничена в Боже знання | і діла його визначає.

⁵ Коли багатство — набуток, у житті пожаданий, | то що ж від мудрости багатше, яка все чинить?

⁶ Коли ж розум усе чинить, | то хто, з усього, що існує, більший мистець від неї?

⁷ І коли хтось любить справедливість, | то плоди її трудів — чесноти, | бо вона навчає поміркованости, розсудливости, | справедливости й мужности; | а над них нема нічого кориснішого в людському житті.

⁸ Коли ж хто бажає ширшого знання, | то вона знає давне і вгадує майбутнє, | відає слів звороти й загадок розгадки, | знаки й чудеса наперед знає, | події діб і часів.

⁹ Отож постановив я взяти її до себе, щоб жити з нею, | знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім | і втіхою у клопотах;! смутку.

¹⁰ З-за неї матиму славу в громаді | і, бувши молодим, — пошану в старших.

¹¹ На суді мене знайдуть бистроумним, | в очах вельмож я збуджуватиму подив.

¹² Коли мовчатиму, вони будуть на мене чекати, | а заговорю, — будуть уважати; | як протягну свою розмову — | на уста покладуть собі палець.

¹³ Я осягну безсмертя через неї | і лишу вічний спомин тим, що після мене прийдуть.

¹⁴ Правитиму народами, і люди будуть мені піддані.

¹⁵ Страшні тирани, почувши про мене, злякаються, | у громаді виявлюсь добрий, а на війні хоробрий.

¹⁶ Увійшовши в хату, спочину біля неї, | бо товариство з нею гіркости не має, | ані спожиття — досади, | лише веселощі та радість.

¹⁷ Роздумувавши так сам із собою | і міркувавши в своїм серці, | що безсмертя існує в поєднанні з мудрістю,

¹⁸ що в дружбі з нею — насолода шляхетна, | що в трудах її рук — багатство невичерпне, | в постійнім приставанні з нею — розум, | і слава — брати участь у розмові з нею, | — ходив я, отже, скрізь шукаючи, | як би її собі придбати.

¹⁹ А був із мене гарний хлопець, | і дістав я — на щастя — добру душу,

²⁰ чи радше, бувши добрим, увійшов я в безплямне тіло.

²¹ І зрозумівши, що інакше її не осягну, | якщо Бог мені її не дасть, | — і це вже належало до розсудливости: знати чий вона дар, — | звернувсь я до Господа й моливсь йому | та й сказав з усього серця мого: