Вихід 15

¹ Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.

² Сила і міць моя — Господь, він став мені рятунком. Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його.

³ Господь — муж войовник, Господь — ім’я йому.

⁴ Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі.

⁵ Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь.

⁶ Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога.

⁷ Ти величчю надмірною своєю знищив супротивників. Послав ти гнів твій, що, мов стебло, пожер їх.

⁸ Від подиху ярости твоєї збились у купу води, і стали валом хвилі, згусла хуртовина на дні моря.

⁹ Ворог сказав: Пущуся за ним, дожену, розділю здобич, насичу жагу свою. Я вийму меч мій, моя рука їх знищить.

¹⁰ Ти дмухнув вітром, їх укрило море; мов оливо, втонули у водах глибоких.

¹¹ Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса?

¹² Ти простягнув правицю, пожерла їх земля. Ти провадив у милості своїй народ, що врятував його.

¹³ Привів його потугою своєю до житла святого твого.

¹⁴ Почули те народи, затремтіли; жах огорнув мешканців Філістії.

¹⁵ Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом.

¹⁶ Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав.

¹⁷ Ти ввів їх і насадив на власній горі своїй; на місці, що зготував, Господи, собі для житла, у святині, що твої руки, Господи, заснували.

¹⁸ Господь царює назавжди і ввіки.

¹⁹ Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води; сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря.

²⁰ Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами.

²¹ І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.

²² І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води.

²³ Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера.

²⁴ І нарікали люди на Мойсея, говоривши: Що нам пити?

²⁵ А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх.

²⁶ І сказав: Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель.

²⁷ Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою.