ІІ Царів 11

¹ Як же довідалась Аталія, мати Ахазії, що її син умер, устала вона й вигубила всю царську родину.

² Але Єгошева, дочка царя Йорама, а сестра Ахазії, взяла Йоаса, сина Ахазії, і потай вивела його з-поміж царських синів, що мали бути вбиті; вивела його разом з його мамкою у спальню та й сховала від Аталії, і так його не вбито.

³ Так він пробув при ній, схований у Господньому храмі, 6 років, тим часом, як Аталія царювала над краєм.

⁴ У сьомому році послав Єгояда за сотниками каріїв і за вартовими й провів їх до себе в Господній храм. Він уклав з ними змову, заприсяг їх у Господньому храмі й показав їм царського сина.

⁵ І дав їм такий наказ: «От що ви зробите: Третина вас, що приходить у суботу вартувати при царському палаці,

⁶ третина, що у брамі Сур, і третина, що стереже ворота вартових, стануть на варту при храмі;

⁷ а дві частини з вас, тобто усі, хто виходять на службу в суботу, стануть на варту при Господньому храмі коло царя.

⁸ Ви обступите царя навколо, кожен із зброєю в руках. Хто протиснувся б у ряди, тому смерть. Ви будете при царі, як він виходитиме й як входитиме.»

⁹ Зробили сотники точно так, як їм наказав священик Єгояда. Кожен узяв своїх людей, що приходили в суботу й відходили в суботу, і прийшли вони до священика Єгояди.

¹⁰ Священик роздав сотникам списи й щити царя Давида, що були в Господньому храмі.

¹¹ І поставали вартові, кожен із зброєю в руках, від правого до лівого боку храму, лицем до жертовника і до храму, навкруги царя.

¹² Тоді Єгояда вивів царського сина, поклав на нього вінець і царські ознаки, проголосив його царем і помазав його. Ті ж плескали в долоні й гукали: «Нехай живе цар!»

¹³ Почувши гуки людей, Аталія пішла до народу в Господній храм,

¹⁴ і бачить — стоїть цар на підвищенні, за звичаєм, а співаки й сурмачі при Царі і весь народ із сіл веселиться й сурмить у сурми. І роздерла Аталія одежу на собі й скрикнула: «Змова! Змова!»

¹⁵ Та священик Єгояда повелів сотникам, тим, що були над військом, і сказав їм: «Виведіть її з двору (святині), а хто за нею піде, того убийте мечем!» — бо сказав був священик: «Не треба вбивати її в Господньому храмі.»

¹⁶ Ті наклали на неї руки, і як вона ввійшла через кінський вхід у царський палац, там її й убито.

¹⁷ Єгояда уклав умову між Господом, царем і народом, щоб цей був народом Господнім; (також і між царем та народом).

¹⁸ Увесь народ краю пішов до храму Ваала й зруйнував його; він розбив на друзки жертовники його та ідолів, а Маттана, жерця Ваалового, вбив перед жертовником. Священик (Єгояда) приставив сторожу до Господнього храму.

¹⁹ Потім узяв сотників, каріїв і всіх людей краю, і вони привели царя з Господнього храму й увійшли через ворота вартових у палац. І сів Йоас на царському престолі.

²⁰ Увесь народ був веселий, і місто заспокоїлось. Аталію ж убито мечем у царському палаці.