Deuxième livre des Macchabées 14

JERUSALEM	Біблія
1 Après un intervalle de trois ans, Judas et ses compagnons apprirent que Démétrius, fils deSéleucus, ayant abordé au port de Tripoli avec une forte armée et une flotte,	1 Після 3 років, довідались вояки Юди, що Димитрій, син Селевка, приплив з великим військом та човнами в Триполійську пристань,
2 s'était emparé du pays et avait fait périr Antiochus et son tuteur Lysias.	2 захопив край і вбив Антіоха та його опікуна Лісія.
3 Un certain Alkime, précédemment devenu grand prêtre, mais qui s'était volontairementsouillé au temps de la révolte, comprenant qu'il n'y avait pour lui de salut en aucune façon, ni désormais d'accèspossible au saint autel,	3 Якийсь Алкім, що був колись первосвящеником і доброхіть осквернився тоді, коли треба було уникати поган, зрозумів, що для нього немає ніякого рятунку, ані доступу до святого жертовника;
4 vint trouver le roi Démétrius vers l'an un, et lui offrit une couronne d'or avec une palme et, deplus, des rameaux d'olivier dus selon l'usage par le Temple; et, ce jour-là, il ne fit rien de plus.	4 отож прибув він десь у 151 році до царя Димитрія і приніс йому золотий вінок, пальму й до того ще оливкові галузки, що їх звичайно приносять у храм. Того дня не робив він більше нічого.
5 Mais il trouva une occasion complice de sa démence quand, l'ayant appelé dans son conseil,Démétrius l'interrogea sur les dispositions et les desseins des Juifs. Il répondit:	5 Однак, згодом знайшов нагоду виявити свій безумний намір, коли то Димитрій покликав його на нараду й поспитав про настрої і задуми юдеїв; тоді він відповів:
6 "Ceux des Juifs qu'on appelle Assidéens, dont Judas Maccabée a pris la direction, fomententla guerre et les séditions, ne laissant pas le royaume jouir du calme.	6 «Ті з юдеїв, які звуться сидеями і якими верховодить Юда Макавейський, мають тільки війну та бунт на думці й не дають Царству зажити спокійно.
7 C'est pourquoi, ayant été dépouillé de ma dignité héréditaire, je veux dire du souverainpontificat, je suis venu ici,	7 Тому, позбавлений достоїнства, яке я дістав від своїх предків у спадщину, себто первосвященства, я прийшов сьогодні сюди,
8 d'abord avec le souci sincère des intérêts du roi, ensuite en considération de nos concitoyens,car la déraison de ceux que j'ai nommés plonge toute notre race dans une grande infortune.	8 поперше, бо піклуюся щиро про царські справи, по-друге — бо побиваюся за своїми власними громадянами; бо із-за безглуздя тих, що їх уже згадав, увесь наш народ зазнав чимало лиха.
9 Toi donc, ô roi, quand tu auras pris connaissance de chacun de ces griefs, daigne pourvoir ausalut de notre pays et de notre nation menacée de toutes parts, suivant cette bienfaisance affable que tutémoignes à tout le monde,	9 Ти, отже, царю, в своїй шляхетній людяності, яку маєш супроти всіх, розглянь кожну з цих справ і зарадь нашій країні та нашому нещасному народові.
10 car tant que Judas sera en vie, il sera impossible à l'Etat de goûter la paix."	10 Бо доки житиме Юда, мир у державі буде неможливий.»
11 Dès qu'il eut parlé de la sorte, les autres amis du roi, hostiles à l'action de Judas,s'empressèrent d'enflammer Démétrius.	11 Скоро закінчив говорити, інші друзі царя, що були до Юди неприхильні, зараз же заповзялися дратувати Димитрія.
12 Ayant aussitôt fixé son choix sur Nikanor, qui était devenu éléphantarque, il le promutstratège de Judée et le fit partir	12 І він негайно вибрав Ніканора, який був над слонами, призначив його правителем Юдеї і вислав
13 avec l'ordre de faire périr Judas, de disperser ceux qui étaient avec lui et d'introniser Alkimegrand prêtre du plus grand des sanctuaires.	13 з наказом вбити Юду, вояків його розігнати, а Алкіма настановити первосвящеником величного храму.
14 Quant aux païens de Judée qui avaient fui devant Judas, ils se rassemblèrent par troupesautour de Nikanor, pensant bien que l'infortune et le malheur des Juifs tourneraient à leur propre avantage.	14 Погани ж, які від Юди втекли з Юдеї, приставали натовпами до Ніканора, бо думали, що лихо та нещастя юдеїв вийдуть їм на користь.
15 Informés de l'arrivée de Nikanor et de l'agression des païens, les Juifs répandirent sur eux dela poussière et implorèrent Celui qui avait constitué son peuple pour l'éternité et qui ne manquait jamais desecourir son propre héritage avec des signes manifestes.	15 Юдеї довідались про наступ Ніканора і про поганський напад, і порохом посипали себе та й заходилися благати того, що споконвіку встановив свій народ і завжди наглядно піклувався своїм спадкоємством.
16 Sur l'ordre de leur chef, ils partirent aussitôt du lieu où ils se trouvaient et en vinrent auxmains avec eux au bourg de Dessau.	16 На наказ вождя, вони притьмом вирушили звідтіль і зударилися з ними біля села Дессау.
17 Simon, frère de Judas, avait engagé le combat avec Nikanor, mais à cause de l'arrivée subitedes adversaires, il avait subi un léger échec.	17 Симон, брат Юди, зіткнувся з Ніканором, але що ворог з’явився зненацька, то зазнав невдачі.
18 Toutefois, apprenant quelle était la valeur de Judas et de ses compagnons, leur assurancedans les combats livrés pour la patrie, Nikanor craignit de s'en remettre au jugement par le sang.	18 Одначе й Ніканор, почувши про відвагу вояків Юди, та про їхню мужність у боях за батьківщину, вагався вирішувати справу кров’ю.
19 Aussi envoya-t-il Posidonius, Théodote et Mattathias pour tendre la main aux Juifs etrecevoir la leur.	19 Тому він вислав Посідонія, Теодота й Маттатію, щоб вони уклали мир.
20 Après un examen approfondi des propositions, le chef les communiqua aux troupes, et, lesavis ayant été unanimes, elles manifestèrent leur assentiment au traité.	20 Справу розглядали доволі довго, і коли начальник звідомив про неї військо, та виявилось, що всі були однієї думки, укладено договір.
21 On fixa un jour où les chefs s'aboucheraient en particulier. De part et d'autre s'avança unvéhicule; on plaça des sièges d'honneur.	21 Призначили й день, коли начальники мали зійтися окремо на тім самім місці; отож, з обидвох боків викотили вози та приготували для кожного почесний ослін.
22 Judas avait aposté aux endroits favorables des gens en armes, prêts à intervenir en cas deperfidie soudaine de la part des ennemis. Dans leur entretien ils se mirent d'accord.	22 Юда розставив на вигідних місцях оружних, готових на всякий несподіваний та підступний напад з боку ворога; але все обійшлося мирно.
23 Nikanor séjourna à Jérusalem sans y rien faire de déplacé. Au contraire, il renvoya cesfoules qui, par bandes, s'étaient groupées autour de lui.	23 Ніканор перебував у Єрусалимі й нічого недоречного не вчинив; він навіть розпустив натовп, що купами був зібравсь біля нього.
24 Il avait sans cesse Judas devant les yeux, éprouvant pour cet homme une inclination decoeur.	24 Юду він увесь час тримав коло себе, сердечно прив’язавсь до нього,
25 Il l'engagea à se marier et à avoir des enfants. Judas se maria, goûta la tranquillité, jouit de lavie.	25 ба навіть заохотив одружитися, завести родину. І, справді, Юда одружився, був щасливий та й жив собі гарненько.
26 Alkime, voyant leur bonne entente, et s'étant procuré une copie du traité conclu, s'en vintchez Démétrius et lui dit que Nikanor avait des idées contraires aux intérêts de l'Etat, car l'adversaire même deson royaume, Judas, il l'avait promu diadoque.	26 Побачивши Алкім цю взаємну дружбу, взяв із собою відпис укладеного договору, пішов до Димитрія та й мовив: «Ніканор кує зраду, він вибрав Юду, ворога держави, його наступником».
27 Le roi entra en fureur et, excité par les calomnies de ce misérable, il écrivit à Nikanor, luidéclarant qu'il éprouvait un grand déplaisir de ces conventions et lui donnant l'ordre d'envoyer sans retard àAntioche le Maccabée chargé de chaînes.	27 Цар тим розгнівався вельми й, розгніваний обмовою цього лукавого мужа, написав Ніканорові, кажучи, що той договір він не схвалює, і наказав привести чимдуж Макавея в’язнем в Антіохію.
28 Au reçu de ces lignes, Nikanor fut bouleversé, car il lui en coûtait de violer les conventionsavec un homme qui n'avait commis aucune injustice.	28 Одержавши цей наказ, Ніканор збентежився, бо тяжко було йому зламати договір з Юдою, який ні в чому не був винен.
29 Mais comme il n'était pas facile de s'opposer au roi, il épiait une occasion favorable pouraccomplir cet ordre au moyen d'un stratagème.	29 А що йти проти царя було неможливо, то він і шукав можливости виконати те нещирим робом.
30 De son côté, Maccabée, remarquant que Nikanor se comportait plus sèchement à son égardet que son abord ordinaire se faisait plus rude, pensa qu'une telle sévérité ne présageait rien de très bon. Ilrassembla donc un grand nombre de ses partisans et se déroba à Nikanor.	30 Тим часом Макавей, зауваживши, що Ніканор почав поводитися супроти нього неприязніше й що звичайні його зустрічі з ним похолоднішали, зрозумів, що ця зміна не віщує нічого доброго; тож зібравши при собі чимало прибічників, він тепер уже уникав Ніканора.
31 Quand l'autre reconnut qu'il avait été joué de belle manière par cet homme, il se rendit auSanctuaire très grand et saint pendant que les prêtres offraient les sacrifices accoutumés, et commanda de luilivrer cet homme.	31 Та й той помітив, що Юда влучно попередив його в хитрощах, отож подався до величного й святого храму, саме тоді, коли священики приносили звичайні жертви, і повелів видати йому Юду.
32 Comme ils assuraient avec serment qu'ils ne savaient où était l'homme qu'il cherchait,	32 Коли ж під клятвою сказано, що не знають, де є той, кого він шукає,
33 Nikanor leva la main droite vers le Temple et affirma avec serment: "Si vous ne me livrezpas Judas enchaîné, je raserai cette demeure de Dieu, je détruirai l'autel, et, au même endroit, j'élèverai àDionysos un sanctuaire splendide."	33 Ніканор простягнув руку проти храму й так поклявся: «Якщо не видасте мені Юди в’язнем, то я цей Божий храм зрівняю з землею жертовник зруйную і на цьому місці споруджу прекрасний храм Діонисієві.»
34 Sur de telles paroles, il se retira. Mais les prêtres tendirent de leur côté les mains vers le ciel,implorant en ces termes Celui qui a toujours combattu pour notre nation:	34 Сказав та й пішов собі геть. А священики, простягнувши руки до неба, заходилися взивати до того, хто завжди був оборонцем нашого народу, кажучи:
35 "O toi Seigneur, qui n'as besoin de rien, il t'a plu que le Temple où tu habites se trouve aumilieu de nous.	35 «Ти Господи всього, ти, що не потребуєш нічого! Ти зволив, щоб храм, у якому ти перебуваєш, був серед нас!
36 Maintenant donc, Seigneur saint de toute sainteté, préserve pour jamais de toute profanationcette Maison qui vient d'être purifiée."	36 Тож і тепер, Святий, Господи всякої святости, збережи навіки чистим від усякої скверни цей недавно очищений дім!»
37 On dénonça alors à Nikanor un des anciens de Jérusalem nommé Razis, homme zélé pourses concitoyens, jouissant d'un excellent renom et qu'on appelait Père des Juifs à cause de son affection pour eux.	37 На одного з старших єрусалимських, на ймення Разіс, мужа, який любив співгромадян, вельми поважного й за свою доброту прозваного батьком юдеїв, зроблено донос перед Ніканором;
38 Inculpé de Judaïsme dans les premiers temps de la révolte, il avait exposé avec toute laconstance possible son corps et sa vie pour le Judaïsme.	38 бо вже й перед тим, коли треба було уникати поган, він був обвинувачений у юдействі, він бо за юдейську віру віддав би з запалом тіло й душу.
39 En vue de montrer la malveillance qu'il nourrissait à l'égard des Juifs, Nikanor envoya plusde 500 soldats pour l'arrêter,	39 Отож, бажавши наочно показати свою неприхильність до юдеїв, Ніканор вислав понад 500 вояків, щоб його схопити;
40 car il ne doutait pas que faire disparaître cet homme ne fût un grand coup porté aux Juifs.	40 гадав бо собі, що тим завдасть юдеям важкого вдару, коли зведе його зо світу.
41 Comme ces troupes étaient sur le point de s'emparer de la tour et forçaient le porche, l'ordreétant donné de mettre le feu et de brûler les portes, Razis, cerné de toutes parts, dirigea son épée contre lui-même;	41 І як ті вояки вже мали намір захопити башту та виломити вхідні двері, наказано принести вогню й підпалити двері. Разіс же, оточений з усіх боків, кинувся на власний меч,
42 il choisit noblement de mourir plutôt que de tomber entre des mains criminelles et de subirdes outrages indignes de sa noblesse.	42 воліючи відважно померти, аніж потрапити в руки тим злочинцям та видати себе на ганьбу, негідну своєї благородности.
43 Son coup ayant manqué le bon endroit, dans la hâte du combat, et les troupes se ruant àl'intérieur des portes, il courut allègrement en haut de la muraille et se précipita avec intrépidité sur la foule.	43 Цей Разіс, у боєвому запалі, не поцілив влучно, і тоді, коли зграя вдерлася досередини, він вибіг відважно на мур, звідкіля ж сміливо кинувся вниз на натовп.
44 Tous s'étant reculés aussitôt, il s'en vint choir au milieu de l'espace vide.	44 А що люди швидко розступилися, і простір став вільним, то він і впав усередину на порожнє місце.
45 Respirant encore, et enflammé d'ardeur, il se releva tout ruisselant de sang et, malgré de trèsdouloureuses blessures, il traversa la foule en courant. Enfin, debout sur une roche escarpée,	45 Ще дихаючи, палаючи обуренням, він підвівся й, хоч увесь стікав кров’ю і мав на собі важкі рани, кинувся бігом крізь натовп, виліз на якийсь стрімкий камінь
46 et déjà tout à fait exsangue, il s'arracha les entrailles et, les prenant à deux mains, il lesprojeta sur la foule, priant le maître de la vie et de l'esprit de les lui rendre un jour. Ce fut ainsi qu'il mourut.	46 і, цілком уже без крови, виривав із себе кишки, брав їх обома руками й кидав на натовп; при тому він молився до того, хто має владу над життям та духом, щоб знову повернув йому їх, і (так) помер.