| 1 Après cela, Moïse et Aaron vinrent trouver (le) Pharaon, et ils lui dirent : Voici ce que dit le Seigneur, le Dieu d'Israël : Laisse aller mon peuple, afin qu'il me sacrifie dans le désert. | 1 Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині. |
| 2 Mais il répondit : Qui est ce (le) Seigneur, pour que je sois obligé d'écouter sa voix et de laisser sortir Israël ? Je ne connais point ce (le) Seigneur, et je ne laisserai point sortir Israël. | 2 А фараон відповів: Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу. |
| 3 Ils lui dirent encore : Le Dieu des Hébreux nous a ordonné d'aller à trois journées de chemin dans le désert, pour sacrifier au Seigneur notre Dieu, de peur que nous ne soyons frappés de peste ou du glaive. | 3 Вони ж сказали: Бог євреїв зустрів нас; хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем. |
| 4 Le roi d'Egypte leur répondit : Moïse et Aaron, pourquoi détournez-vous le peuple de leurs ouvrages ? Allez à votre travail. | 4 І відповів їм цар єгипетський: Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці? Ідіть собі до своєї роботи. |
| 5 (Le) Pharaon dit encore : Ce peuple s'est fort multiplié dans le pays ; vous voyez que cette populace s'est beaucoup accrue. Que serait-ce (Combien plus) si vous lui relâchiez quelque chose de son travail ? | 5 Вів далі фараон: Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи. |
| 6 Il donna donc, ce jour-là même, cet ordre aux inspecteurs des travaux et aux commissaires du peuple, et il leur dit : | 6 І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу: |
| 7 Vous ne donnerez plus, comme auparavant, de paille à ce peuple pour faire les briques, mais qu'ils en aillent chercher eux-mêmes (du chaume). | 7 Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було; самі вони нехай ходять та призбирують собі солому. |
| 8 Et vous ne laisserez pas d'exiger d'eux la même quantité de briques qu'ils rendaient auparavant, sans en rien diminuer. Car ils n'ont pas de quoi s'occuper (chôment) ; c'est pourquoi ils crient et disent : Allons sacrifier à notre Dieu. | 8 А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося; не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому! |
| 9 Qu'on les accable de travaux, qu'ils les exécutent, afin qu'ils n'acquiescent plus à des paroles de mensonge. | 9 Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені. |
| 10 Alors ceux qui avaient l'intendance des ouvrages et qui les exigeaient du peuple dirent aux Hébreux : Voici l'ordre du Pharaon : Je ne vous donnerai plus de paille. | 10 Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи. |
| 11 Allez, et cherchez-en où vous pourrez en trouver ; et néanmoins on ne diminuera rien de votre ouvrage. | 11 Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете; бо нічого не буде знижено з роботи вашої. |
| 12 Le peuple se répandit (dispersa, note) donc dans toute l'Egypte, afin d'amasser de la paille. | 12 І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи. |
| 13 Et ceux qui avaient l'intendance des travaux les pressaient, en leur disant : Rendez tous les jours la même quantité de briques que vous rendiez lorsqu'on vous donnait de la paille. | 13 Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома. |
| 14 Ceux donc qui étaient préposés aux ouvrages des enfants d'Israël furent battus de verges par les exacteurs du Pharaon, qui leur disaient : Pourquoi n'avez-vous pas rendu, ni hier ni aujourd'hui, la même quantité de briques que vous faisiez auparavant ? | 14 І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні? |
| 15 Alors ceux qui étaient préposés aux travaux des enfants d'Israël vinrent crier au Pharaon, en lui disant : Pourquoi traitez-vous ainsi vos serviteurs ? | 15 Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: Чого знущаєшся так із рабів твоїх? |
| 16 On ne nous donne point de paille et on nous commande de rendre le même nombre de briques qu'auparavant. Nous sommes battus de verges, nous qui sommes vos serviteurs, et on tourmente injustement votre peuple. | 16 Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте. А до того ще й б’ють рабів твоїх; а народ твій винен. |
| 17 Il leur répondit : Vous avez trop de loisir, et c'est ce qui vous fait dire : Allons sacrifier au Seigneur. | 17 А він і каже: Ліниві ви, ліниві! Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві. |
| 18 Allez donc, et travaillez ; on ne vous donnera point de paille, et vous rendrez toujours la même quantité de briques. | 18 А зараз забирайтеся до праці; соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено — постачайте. |
| 19 Ainsi ceux qui étaient préposés aux travaux des enfants d'Israël se trouvèrent dans une grande extrémité (fâcheuse disposition), parce qu'on leur disait : Que rien ne soit diminué des briques de chaque jour. | 19 Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли. |
| 20 Et ayant rencontré Moïse et Aaron, qui s'étaient tenus près de là, attendant que ces Israélites sortissent d'auprès du Pharaon, | 20 Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх; |
| 21 ils leur dirent : Que le Seigneur voie ceci et en soit le juge. Car vous nous avez mis en mauvaise odeur devant le Pharaon et devant ses serviteurs, et vous lui avez donné un glaive pour nous tuer. | 21 і кажуть їм: Нехай Господь розсудить та скарає вас; зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати. |
| 22 Moïse, étant retourné vers le Seigneur, lui dit : Seigneur, pourquoi avez-vous affligé ce peuple ? pourquoi m'avez-vous envoyé ? | 22 Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей! Чому ти послав мене? |
| 23 Car depuis que je me suis présenté devant le Pharaon pour lui parler en votre nom, il a tourmenté (affligé) (encore plus) votre peuple, et vous ne l'avez point délivré. | 23 Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім’ям, він по чав знущатися з людей оцих; а визволити твого народу ти не визволив. |
