Livre de Job 13

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Oui, tout cela mes yeux l’ont vu, mes oreilles l’ont entendu et compris.	1 «Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.
2 Ce que vous savez, moi aussi je le sais, je ne suis pas inférieur à vous.	2 Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.
3 Mais je voudrais parler au Tout-Puissant et faire à Dieu mes remontrances.	3 Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.
4 Car peut-être vous êtes des charlatans, et vous venez avec de faux remèdes.	4 Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі — усі ви!
5 Vous devriez vous taire pour de bon, et c’est alors que vous seriez des sages.	5 Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.
6 Écoutez plutôt ma critique, et soyez attentifs aux raisons que j’apporte.	6 Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.
7 Allez-vous défendre Dieu avec des mensonges, le justifier avec des bêtises?	7 Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?
8 Voulez-vous prendre son parti et prendre en mains sa cause?	8 Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?
9 C’est alors qu’il pourrait vous examiner, et vous ne l’auriez pas: lui n’est pas un humain.	9 Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?
10 Soyez sûrs qu’il vous punira si, en secret, vous avez choisi votre camp.	10 Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.
11 Est-ce que sa majesté vous laisse sans crainte? son épouvante n’est-elle jamais tombée sur vous?	11 Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?
12 Vos vieux refrains ne sont que poussière, vos murailles sont des murs de boue.	12 Ваші гадання — думки з попелу, | і відповіді ваші — відповіді з глини.
13 Faites-moi le silence car je veux parler, peu importe ce qui m’arrivera!	13 Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.
14 Je vais jouer le tout pour le tout, je mets ma vie dans la balance.	14 Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.
15 Il peut me tuer, je n’ai pas peur, je veux défendre devant lui ma façon de voir.	15 Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.
16 Cela peut-être me sauvera, car un traître n’irait pas se présenter.	16 Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з’явитись нечестивий.
17 Écoutez bien mes paroles, et comprenez mes explications.	17 Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.
18 J’ai mis en forme mes arguments, et je sais que j’ai raison.	18 Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!
19 Si quelqu’un est capable de me répliquer, je n’aurai plus qu’à me taire et mourir.	19 Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.
20 Mais toi, Seigneur, épargne-moi sur deux points, et je ne me cacherai plus devant toi:	20 Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!
21 que ta main cesse de me frapper, que ta terreur cesse de m’épouvanter.	21 Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!
22 Puis explique-toi et je répondrai, ou c’est moi qui parlerai et tu me reprendras.	22 І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.
23 Combien ai-je de dettes et de fautes? Fais-moi connaître ma faute et mon péché!	23 Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!
24 Pourquoi me caches-tu ta face et me regardes-tu comme ton ennemi?	24 Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?
25 Aimes-tu effrayer la feuille livrée au vent, persécuter une paille sèche?	25 Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?
26 Pourquoi alors rédiger contre moi tes griefs et me reprocher mes fautes de jeunesse?	26 Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;
27 Tu m’empêches d’aller où je veux, tu surveilles toutes mes démarches et tu relèves les traces de mes pas!	27 заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.
28 Il se défait comme un bois vermoulu, comme un habit mangé aux mites.	28 Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»