Lamentations 2

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 How the Lord in his anger has set the daughter of Zion under a cloud! He has cast down from heaven to earth the splendor of Israel; he has not remembered his footstool in the day of his anger.	1 О як же то у своєму гніві Господь захмарив оту дочку Сіону! Кинув з небес на землю вроду Ізраїля! Не спогадав про свій підніжок у день свого гніву.
2 The Lord has destroyed without mercy all the habitations of Jacob; in his wrath he has broken down the strongholds of the daughter of Judah; he has brought down to the ground in dishonor the kingdom and its rulers.	2 Зруйнував Господь, не пощадив, усі Якова оселі. Він зруйнував у своїм обуренні твердині дочки Юди, повалив їх на землю; царство з його князями збезчестив.
3 He has cut down in fierce anger all the might of Israel; he has withdrawn from them his right hand in the face of the enemy; he has burned like a flaming fire in Jacob, consuming all around.	3 У палкому гніві розбив він усю Ізраїля потугу, відвів назад свою правицю перед супостатом. Він запалив у Якові немов би вогонь горючий, що звідусюди пожирає.
4 He has bent his bow like an enemy, with his right hand set like a foe; and he has slain all the pride of our eyes in the tent of the daughter of Zion; he has poured out his fury like fire.	4 Він нап’яв лука свого, немов би ворог, випрямивши правицю, немов би противник, і вибив усе, що миле очам; він на намет дочки Сіону вилив огнем свою досаду.
5 The Lord has become like an enemy, he has destroyed Israel; he has destroyed all its palaces, laid in ruins its strongholds; and he has multiplied in the daughter of Judah mourning and lamentation.	5 Господь неначе ворогом зробився; він зруйнував Ізраїля, зруйнував усі його палаци, знищив його твердині, збільшив дочці Юди плач і лемент.
6 He has broken down his booth like that of a garden, laid in ruins the place of his appointed feasts; the LORD has brought to an end in Zion appointed feast and sabbath, and in his fierce indignation has spurned king and priest.	6 Він спустошив, неначе сад, шатро своє, знищив свій намет зборів. Господь довів до того, що на Сіоні забуто про свята та суботи; і відкинув у палкому гніві царя та священика.
7 The Lord has scorned his altar, disowned his sanctuary; he has delivered into the hand of the enemy the walls of her palaces; a clamor was raised in the house of the LORD as on the day of an appointed feast.	7 Господь відкинув жертовник свій, знехтував своєю святинею; він видав у ворожі руки мури його будинків. Крик знято в Господньому домі, неначе за якогось свята.
8 The LORD determined to lay in ruins the wall of the daughter of Zion; he marked it off by the line; he restrained not his hand from destroying; he caused rampart and wall to lament, they languish together.	8 Господь намислив розвалити мур дочки Сіону; простягнув мотузку, руки не стримав, щоб не руйнувати; засмутив мур і передмур’я, і вони разом тужать.
9 Her gates have sunk into the ground; he has ruined and broken her bars; her king and princes are among the nations; the law is no more, and her prophets obtain no vision from the LORD.	9 Запались у землю його ворота, розбив він і зламав його засуви. Цар його з князями між народами, немає закону! Навіть його пророки не мають більш від Господа видіння.
10 The elders of the daughter of Zion sit on the ground in silence; they have cast dust on their heads and put on sackcloth; the maidens of Jerusalem have bowed their heads to the ground.	10 Сидять на землі мовчки старі дочки Сіону; посипали собі голови порохом, оперезалися вереттям. Схилили голови додолу дівчата єрусалимські.
11 My eyes are spent with weeping; my soul is in tumult; my heart is poured out in grief because of the destruction of the daughter of my people, because infants and babes faint in the streets of the city.	11 Очі мої змарніли від сліз, нутро кипить у мене, жовч моя виливається на землю з-за погибелі дочки народу мого, бо діти й немовлята мліють по майданах міських.
12 They cry to their mothers, "Where is bread and wine?" as they faint like wounded men in the streets of the city, as their life is poured out on their mothers' bosom.	12 Просять у матерів своїх: «Хліба! Пити!» І умлівають, мов поранені, по майданах міських і виливають свої душі у материнське лоно.
13 What can I say for you, to what compare you, O daughter of Jerusalem? What can I liken to you, that I may comfort you, O virgin daughter of Zion? For vast as the sea is your ruin; who can restore you?	13 Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може?
14 Your prophets have seen for you false and deceptive visions; they have not exposed your iniquity to restore your fortunes, but have seen for you oracles false and misleading.	14 Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконства, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні.
15 All who pass along the way clap their hands at you; they hiss and wag their heads at the daughter of Jerusalem; "Is this the city which was called the perfection of beauty, the joy of all the earth?"	15 Сплескують руками над тобою всі перехожі; свищуть, кивають головою над єрусалимською дочкою: «То це те місто, що його звали найбільшою красою, радістю всього світу?»
16 All your enemies rail against you; they hiss, they gnash their teeth, they cry: "We have destroyed her! Ah, this is the day we longed for; now we have it; we see it!"	16 Всі вороги твої на тебе пороззявляли пащеки, свищуть, скрегочуть зубами та примовляють: «Проглинули ми його! Оцього дня ми тільки й чекали! Таки дожили, узріли!»
17 The LORD has done what he purposed, has carried out his threat; as he ordained long ago, he has demolished without pity; he has made the enemy rejoice over you, and exalted the might of your foes.	17 Вчинив Господь те, що задумав, виконав своє слово, що був заповів за днів днедавніх; спустошив без пощади, звеселив ворога над тобою, ріг противників твоїх підніс угору.
18 Cry aloud to the Lord! O daughter of Zion! Let tears stream down like a torrent day and night! Give yourself no rest, your eyes no respite!	18 До Господа взивай зо свого серця, дівице — дочко Сіону! Лий потоком сльози днями й ночами! Не давай собі впину, очей твоїх зіницям не давай спокою!
19 Arise, cry out in the night, at the beginning of the watches! Pour out your heart like water before the presence of the Lord! Lift your hands to him for the lives of your children, who faint for hunger at the head of every street.	19 Вставай, голоси уночі з початком кожної сторожі. Вилий водою твоє серце перед лицем Господнім. Здійми до нього твої руки за життя твоїх діток, що мліють з голоду на рогах усіх вулиць.
20 Look, O LORD, and see! With whom hast thou dealt thus? Should women eat their offspring, the children of their tender care? Should priest and prophet be slain in the sanctuary of the Lord?	20 О, зглянься, Господи, й подивися: кому ти учинив так? Щоб жінки та їли плід свій, діток, яких плекали? Щоб у святині в Господній убивано священика й пророка?
21 In the dust of the streets lie the young and the old; my maidens and my young men have fallen by the sword; in the day of thy anger thou hast slain them, slaughtering without mercy.	21 Лежать на вулицях на землі діти й старі люди. Мої дівчата й мої хлопці від меча полягли; ти убив у день твого гніву, ти мордував без милосердя.
22 Thou didst invite as to the day of an appointed feast my terrors on every side; and on the day of the anger of the LORD none escaped or survived; those whom I dandled and reared my enemy destroyed.	22 Ти поскликав, немов на празник, мої страхіття навкруг мене. В день гніву Господа ніхто не втік, не врятувався. Тих, що я випестила, виховала, винищив мій ворог.