Genesis 42

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Jacob, seeing that there were supplies to be had in Egypt, said to his sons, 'Why do you keep staringat one another?	1 І коли Яків довідався, що в Єгипті є хліб, каже до своїх синів: Чого перезираєтесь один з одним?
2 I hear', he said, 'that there are supplies in Egypt. Go down and procure some for us there, so that wemay survive and not die.'	2 Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть там хліба, аби нам жити, а не повмирати.
3 So ten of Joseph's brothers went down to procure grain in Egypt.	3 І вирушили десятеро братів Йосифа купити збіжжя в Єгипті.
4 But Jacob did not send Joseph's brother Benjamin with his brothers. 'Nothing must happen to him,' hethought.	4 Веніямина ж, Йосифового брата, Яків не пустив з його братами, казав бо сам до себе: щоб не сталася з ним, мовляв, якась знегода.
5 Thus the sons of Israel were among the other people who came to get supplies, there being famine inCanaan.	5 Між іншими, що приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голоднеча була в Ханаан-краю.
6 It was Joseph, as the man in authority over the country, who al ocated the rations to the entirepopulation. So Joseph's brothers went and bowed down before him, their faces touching the ground.	6 Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.
7 As soon as Joseph saw his brothers he recognised them. But he did not make himself known to them,and he spoke harshly to them. 'Where have you come from?' he asked. 'From Canaan to get food,' they replied.	7 Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. Спитав їх: Звідкіля ви? А вони; З Ханаан-краю прийшли, купити хліба.
8 Now when Joseph recognised his brothers, but they did not recognise him,	8 Йосиф пізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
9 Joseph remembered the dreams he had had about them, and said to them, 'You are spies. You havecome to discover the country's weak points.'	9 І згадав він тоді сни, які йому снились, та й каже до них: Ви підглядачі! Прийшли ви розвідати, що безборонне в країні.
10 'No, my lord,' they said, 'your servants have come to get food.	10 А вони відрекли: Ні, владико! Твої раби прийшли харчів купити.
11 We are al sons of the same man. We are honest men, your servants are not spies.'	11 Всі ми сини одного чоловіка, ми люди чесні; раби твої ми, а не підглядачі.
12 'Oh no,' he replied, 'you have come to discover the country's weak points.'	12 Та він до них: Ні, каже, ви прийшли оглянути, що відкрите у країні.
13 'Your servants were twelve brothers,' they said, 'sons of the same man in Canaan, but the youngestis at present with our father, and the other one is no more.'	13 Вони ж відповіли: Дванадцять нас, твоїх рабів; ми сини одного батька в Ханаан-краю. Найменший тепер з батьком, а одного немає.
14 To which Joseph retorted, 'It is as I said, you are spies.	14 А Йосиф до них і каже: Так воно є, як я сказав вам: ви підглядачі!
15 This is the test you are to undergo: as sure as Pharaoh lives you shal not leave unless youryoungest brother comes here.	15 Ось тому перевіримо вас: як жив фараон, не вийти вам звідсіля, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.
16 Send one of your number to fetch your brother; you others will remain under arrest, so that yourstatements can be tested to see whether or not you are honest. If not, then as sure as Pharaoh lives you arespies.'	16 Пошліть одного з вас, нехай він приведе брата, ви ж сидітимете в’язнями у темниці. Так випробуються ваші слова, чи вони правдиві. Як же ні, — жив фараон! — ви підглядачі.
17 Whereupon, he put them al into custody for three days.	17 І посадив їх усіх на три дні в темницю.
18 On the third day Joseph said to them, 'Do this and you will live, for I am a man who fears God.	18 На третій день, каже до них Йосиф: От що зробіть, — і залишетеся живими, бо ж я боюся Бога.
19 If you are honest men, let one of your brothers be detained where you are imprisoned; the rest ofyou, go and take supplies home for your starving families.	19 Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в’язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували.
20 But you must bring your youngest brother back to me; in this way, what you have said wil beverified, and you wil not have to die!' And this is what they did.	20 Та приведіть до мене вашого найменшого брата; тоді справдяться ваші слова, й ви не помрете. Вони так і зробили.
21 And they said to one another, 'Clearly, we are being punished for what we did to our brother. Wesaw his deep misery when he pleaded with us, but we would not listen, and now this misery has come home tous.'	21 Але заговорили вони один до одного: Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя.
22 Reuben retorted to them, 'Did I not tel you not to wrong the boy? But you would not listen. Nowcomes the accounting.'	22 А Рувим відповів їм: Чи ж я вам не говорив: Не грішіть, кажу, проти дитини! Та ви не послухали. Ось тому й домагається (від нас) його крови.
23 They did not know that Joseph understood, because there was an interpreter between them.	23 Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо між ними був перекладач.
24 He turned away from them and wept. When he was able to speak to them again, he chose Simeonout of their number and had him bound while they looked on.	24 А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув’язнити.
25 Joseph gave the order to fil their panniers with grain, to put back each man's money in his sack, andto give them provisions for the journey. This was done for them.	25 По тому наказав Йосиф наповнити їхні лантухи збіжжям і повернути кожному в мішок їхні гроші та й дати їм ще харчів на дорогу. Так і зроблено.
26 Then they loaded their supplies on their donkeys and went away.	26 І нав’ючивши своїх ослів збіжжям, відійшли звідти.
27 But when they camped for the night, one of them opened his sack to give his donkey some fodderand saw his money -- there it was in the mouth of his sack.	27 Коли ж один (із них) на ночівлі розв’язав свій мішок, щоб всипати ослові корму, побачив свої гроші в мішку зверха;
28 He said to his brothers, 'My money has been put back; here it is, in my sack!' Their hearts sank, andthey looked at one another in panic, saying, 'What is this that God has done to us?'	28 тож каже він до своїх братів: Звернули мої гроші, й вони навіть у моєму мішку! Серце в них охляло, й вони, тремтівши, говорили один до одного: Що це Бог учинив нам?
29 Returning to their father Jacob in Canaan, they gave him a ful report of what had happened to them,	29 Прибули вони до Якова, свого батька, в Ханаан-край, і оповіли йому все, що спіткало їх, кажучи:
30 'The man who is lord of the country spoke harshly to us, accusing us of spying on the country.	30 Промовляв до нас той чоловік, господар цього краю, шорстко та й узяв нас за підглядачів у краю.
31 We told him, "We are honest men, we are not spies.	31 Але ми казали йому: Ми чесні люди, ми не підглядачі.
32 We were twelve brothers, sons of the same father. One of us is no more, and the youngest is atpresent with our father in Canaan."	32 Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший тепер з нашим батьком у Ханаан-краю.
33 But the man who is lord of the country said to us, "This is how I shal know whether you are honest:leave one of your brothers with me. Take supplies for your starving families and be gone,	33 Але той чоловік, господар краю, відповів нам: От по чому я знатиму, що ви чесні: зоставте одного з ваших братів у мене, візьміть для ваших голодних родин збіжжя та й рушайте.
34 but bring me back your youngest brother and then I shall know that you are not spies but honestmen. Then I shal give your brother back to you and you wil be free to move about the country." '	34 І приведіть вашого найменшого брата до мене; тоді я знатиму, що ви не підглядачі, а чесні люди. Тоді й віддам вам брата вашого, й будете приходити в цей край.
35 As they emptied their sacks, each discovered his bag of money in his sack. On seeing their bags ofmoney they were afraid, and so was their father.	35 Та коли вони заходилися випорожнювати свої лантухи, аж тут торбинка кожного з грішми була в його мішку. Як же побачили вони й їх батько гаманці з грішми, то налякалися.
36 Then their father Jacob said to them, 'You are robbing me of my children; Joseph is no more;Simeon is no more; and now you want to take Benjamin. I bear the brunt of al this!'	36 Тоді каже до них Яків, їхній батько: Ви робите мене бездітним. Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати. Все падає на мене!
37 Then Reuben said to his father, 'You may put my two sons to death if I do not bring him back to you.Put him in my care and I will bring him back to you.'	37 Тоді промовив Рувим до свого батька: Вбий, каже, двох моїх синів, як не приведу його (Веніямина) назад до тебе! Вручи його мені, і я поверну його назад тобі.
38 But he replied, 'My son is not going down with you, for now his brother is dead he is the only one left.If any harm came to him on the journey you are undertaking, you would send my white head down to Sheol withgrief!'	38 Та той промовив: Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався. Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу.