Сирах 10

¹ Суддя мудрий виховує народ свій, правління розумного добре впорядкується.

² Який суддя народу, такі й його слуги; який правитель міста, такі й усі його мешканці.

³ Цар неосвічений губить народ свій; місто заселюється розумом володарів.

⁴ Влада над землею в руці Господній, тож корисного правителя покличе він своєчасно.

⁵ У руці Господній успіх людини, тож на законодавця покладе він його славу.

⁶ Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду — нічого не роби спересердя.

⁷ Гордість осоружна Господеві й людям, для нього й для них несправедливість — переступ.

⁸ Владарство від народу до народу переходить несправедливістю, насильством та багатством.

⁹ Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається?

¹⁰ Довга недуга з лікаря кепкує. Сьогодні цар — а ось узавтра помре він.

¹¹ Вмираючи, людина дістає спадщину: гадів, звірів, черву.

¹² Початок гордині людської — відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять.

¹³ Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця.

¹⁴ Престоли князівські повалив Господь, а на їхнє місце посадив смиренних.

¹⁵ Народи викорінив Господь, а насадив покірних натомість.

¹⁶ Господь зруйнував краї поган і знищив їх до самих основ землі.

¹⁷ Він вирвав деяких і вигубив ущент, та стер із землі пам’ять про них.

¹⁸ Не для людей бо створена гординя, ані лютий гнів для тих, що народилися від жінки.

¹⁹ Який рід поважаний? Рід людський. Який рід поважаний? Тих, що Господа страхаються. Який рід гідний погорди? Родонасіння людське. Який рід гідний погорди? Отих, що заповіді порушують.

²⁰ Серед братів провідний з них — ними поважаний, в очах же Господніх — ті, що його страхаються.

²¹ Початок вивищення — острах Господній, первоначало ж відкинення — впертість та гординя.

²² Чи хтось багатий, чи славний, чи вбогий, а гідне хвали в них — острах Господній.

²³ Не слід гордувати бідним, що має розум, і ніяк не личить грішника прославляти.

²⁴ Начальник, суддя, вельможа перебувають у славі, та ніхто з них не більший за того, хто Господа страхається.

²⁵ Мудрому рабові будуть вільні слугувати; той, хто тямущий, не матиме чого нарікати.

²⁶ Не мудруй, коли заходжуєшся коло діла свого; не пишайся, коли тобі скрутно.

²⁷ Вартісніший, хто працює і має всього доволі, ніж бродячий хвалько, що й кусня хліба не має.

²⁸ Сину, прослав себе скромністю, шануй себе в міру своєї вартости.

²⁹ Хто виправдає того, що грішить сам проти себе? Хто прославить того, який життя своє безчестить?

³⁰ Бідного славлять за його знання, а багатого славлять за його багатство.

³¹ Хто поважаний в убозтві — оскільки більш був би в багатстві? А хто безславний у багатстві — оскільки більш був би у злиднях?