Марко 11

¹ Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів,

² кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його.

³ А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? — відкажіть: Господь його потребує, — тож негайно відішле його назад сюди.

⁴ Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, — і відв’язали.

⁵ Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: Що робите, що ото осля відв’язуєте?

⁶ Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено.

⁷ І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього.

⁸ А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж — віття, нарізане в полі.

⁹ Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: Осанна!

¹⁰ Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!

¹¹ І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію.

¹² Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів.

¹³ Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков.

¹⁴ І озвавшися, промовив до неї: Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе! А учні його чули це.

¹⁵ І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів,

¹⁶ а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм.

¹⁷ Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!

¹⁸ Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання.

¹⁹ Увечері ж вийшов поза місто.

²⁰ Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня.

²¹ Тоді Петро, згадавши, каже йому: Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла.

²² Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога.

²³ Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, — то буде йому так.

²⁴ Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам так.

²⁵ І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші.

²⁶ Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших.

²⁷ І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші

²⁸ й кажуть до нього: Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?

²⁹ Ісус же відказав їм: Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню.

³⁰ Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені.

³¹ Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, — то скаже: Чому ж ви не повірили йому?

³² А скажемо: Від людей, — лячно народу, — всі бо вважали Йоана, що він пророк.

³³ І відповіли Ісусові: Не знаємо. Ісус же відказав їм: То й я вам не скажу, якою владою я це роблю.