Марко 15

¹ З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.

² Пилат спитав його: Ти — цар юдейський? Він же у відповідь мовить йому: Ти кажеш.

³ А первосвященики багато обвинувачували його.

⁴ І знову спитав його Пилат, кажучи: Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять.

⁵ Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.

⁶ На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили.

⁷ А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.

⁸ І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.

⁹ Пилат же відповів їм, кажучи: Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?

¹⁰ Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.

¹¹ Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.

¹² Пилат знову заговорив і мовив до них: Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?

¹³ А ті знову закричали: Розіпни його!

¹⁴ Пилат же сказав до них: Що за зло вчинив він? А вони ще гірше кричали: Розіпни його!

¹⁵ Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли.

¹⁶ Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.

¹⁷ Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього

¹⁸ та й почали його вітати: Радуйся, царю юдейський!

¹⁹ І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.

²⁰ Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття.

²¹ Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.

²² І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,

²³ та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.

²⁴ Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.

²⁵ Була ж: третя година, коли вони розіп’яли його.

²⁶ А був і напис, за що його засуджено, написаний: Цар Юдейський.

²⁷ І розіп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.

²⁸ Тоді збулось Писання, що каже: І з беззаконними полічено його.

²⁹ І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш

³⁰ — спаси себе з хреста!

³¹ А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: Інших спасав, а себе — не може спасти!

³² Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували. Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його.

³³ А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години.

³⁴ О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: Елої, Елої, лама савахтані? — що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?

³⁵ Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іллю кличе!

³⁶ Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!

³⁷ А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.

³⁸ Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.

³⁹ Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий.

⁴⁰ Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,

⁴¹ що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

⁴² Коли настав уже вечір, — тому що була це п’ятниця, тобто перед суботою,

⁴³ — Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.

⁴⁴ Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.

⁴⁵ Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;

⁴⁶ а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;

⁴⁷ Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.