Єзекиїл 22

¹ Надійшло до мене таке слово Господнє:

² «Ти ж, сину чоловічий, хочеш судити, хочеш судити кровожерне місто? Вистав їм перед очі усі їхні мерзоти,

³ і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Городе, що проливаєш кров посеред себе, щоб навести на себе свою годину, і робиш боввани собі на шкоду, щоб себе опоганити!

⁴ Кров’ю, що ти пролив, ти завинив, і бовванами, що наробив собі, опоганився і так наблизив твої дні, й дійшов твоєї години. Ось чому я видав тебе на наругу народам, на посміх усім країнам.

⁵ Близькі й далекі будуть насміхатися з тебе, що опоганив своє ім’я, що ввесь час був повен безладдя.

⁶ Ось князі ізраїльські в тебе, кожен щосили кров проливав.

⁷ Батька й матір зневажають у тебе, чужинця кривдять посеред тебе, сироту й удовицю гноблять у тебе.

⁸ Святині мої ти зневажаєш, суботи мої осквернюєш.

⁹ Обмовці були в тебе на те, щоб пролити кров. По горах їдять у тебе, посеред тебе коять злочинства.

¹⁰ Сором батьків відкривають у тебе, нечисту в спливі насилують у тебе.

¹¹ Той грішить з жінкою ближнього свого, той опоганює розпустою свою невістку, а той знечещує в тебе свою сестру, дочку батька свого.

¹² У тебе беруть підкуп, щоб проливати кров; ти береш лихву й відсотки, ти обдираєш твого ближнього насильно, мене ж ти забув, — слово Господа Бога.

¹³ Та ось я накладу руку на твою (незаконну) наживу, що ти нажив, і на кров, що ллється у тебе.

¹⁴ Чи ж видержить твоє серце, чи будуть, міцні твої руки, як я почну мою. працю проти тебе? Я — Господь сказав це і зроблю.

¹⁵ Я тебе розсію між народами, розвію тебе по чужих землях, покладу край нечистоті, що в тебе.

¹⁶ А тоді — станеш моїм насліддям в очах народів, і взнаєш, що я — Господь.»

¹⁷ Надійшло до мене таке слово Господнє:

¹⁸ «Сину чоловічий! Дім Ізраїля зробивсь для мене жужелицею; всі вони мідь, цинк, залізо й оливо в горнилі для срібла, всі жужелицею зробились.

¹⁹ Тому ось як говорить Господь Бог: За те, що ви усі поробилися жужелицею, за те я позбираю вас у Єрусалим.

²⁰ Так само, як збирають докупи і кладуть у горнило срібло, мідь, залізо, оливо й цинк, щоб роздувати на них вогонь і їх розтопити, так і я позбираю вас у моїм гніві та моїм обуренні й покладу вас туди, і розтоплю вас.

²¹ Я позбираю вас і подую на вас вогнем мого обурення, щоб ви були розтоплені посеред Єрусалиму.

²² Як топлять срібло в горнилі, так і ви будете розтоплені посеред нього; і взнаєте, що я — Господь — вилив на вас моє обурення.»

²³ Надійшло до мене таке слово Господнє:

²⁴ «Сину чоловічий! Промов до нього: Ти — земля, що не була скроплена дощем за години гніву.

²⁵ її князі в ній ревуть по-лев’ячому, роздирають здобич. Вони пожирають людей, забирають скарби й дорогоцінності, намножують у ній вдовиць.

²⁶ її священики порушують закон мій, сквернять мої святині; святого й несвятого не відрізняють, що нечисте й що чисте, не навчають, а від субот моїх відвертають очі, і я в них у погорді.

²⁷ її начальники посеред неї, по-вовчому роздирають здобич, проливають кров, гублять душі, щоб тільки наживитись.

²⁸ Пророки її замащують усе глиною зверху, бачать пусті видіння й віщують неправду, кажучи: Так говорить Господь Бог, — а Господь же не говорив того.

²⁹ А то й прості люди гноблять, грабують, гнітять злиденного та бідного, знущаються над чужинцем без усякого права.

³⁰ Я шукав між ними когонебудь, що вимурував би мур та став передо мною в проломині за цю землю, щоб я не погубив її, — та не знайшов.

³¹ Тоді я вилив на них мій гнів; і вогнем обурення мого я їх знищив. Я повернув на голову їм їхні переступи», — слово Господа Бога.