Мудрости 7

¹ Я теж людина смертна, як і всі інші, | первоствореного нащадок, який із землі походить. | У материнському лоні уклалось моє тіло;

² за десять місяців стужавів я в крові — | із сім’я чоловіка й насолоди, що із сном приходить.

³ Я теж, як народився, дихав спільним повітрям, і упав на землю, що всіх нас однаково приймає, | і перший крик мій — плач був, як у всіх дитяток.

⁴ І вирощено мене в пелюшках старанно.

⁵ Ніякий бо з царів не мав іншого початку існування.

⁶ Один для всіх у життя вхід, подібний і вихід.

⁷ Ось чому я моливсь, і дано мені розум, | візвав я, і дух мудрости зійшов на мене.

⁸ Її волів я радше, ніж берла й престоли. | Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею.

⁹ А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею, | бо все золото на світі перед нею — піску дрібка, | а срібло — як болото, супроти неї.

¹⁰ Я полюбив її понад здоров’я і вроду, | я волів її мати над світло, | бо блиск від неї сну не знає.

¹¹ От і прийшли до мене з нею разом усі блага, | і в руках її багатство незліченне.

¹² Зрадів я тому всьому, бо то мудрість його приводить, | одначе я не відав, що це вона тому всьому мати.

¹³ Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую.

¹⁴ Вона бо для людей — скарб невичерпний. | Ті, що набули її, в приязнь із Богом увіходять | і єднаються з ним завдяки дарам її повчань.

¹⁵ Якби то дав мені Бог говорити про неї, як годиться, | і мислити думки, достойні дарувань, | бо сам він провідник мудрости | і керує мудрими.

¹⁶ В руці його і ми, і слова наші, | і вся наша обачність, і хист до діла.

¹⁷ Він бо мені дав справжнє знання того, що є, | і я знаю устрій та силу первнів,

¹⁸ часів початок, кінець і середину, | зміни сонцезворотів і чергування пір року,

¹⁹ круги років й розташування зір,

²⁰ природу тварин і гони звірів, | потугу духів і думки людей, | різні рослини і властивості корінців.

²¹ Усе, що тільки є тайне і явне, — пізнав я, | бо навчила мене творителька всього — мудрість.

²² Є бо у ній дух розумний, святий, | однородний, многовидний, витончений, | діяльний, проникливий, неоскверненний, | ясний, недіткненний, добролюбний, бистрий,

²³ нестримний, доброчинний, чоловіколюбний, | постійний, певний, безжурний, | всемогутній, вседоглядний, | що пронизує всі духи | розумні, чисті, щонайніжніші.

²⁴ Мудрість бо понад усякий рух рухливіша: | чистою вона крізь усе проходить, усе пронизує.

²⁵ Вона — подув Божої сили | і чистий виплив слави Вседержителя; | тому нічого заплямленого не впаде на неї.

²⁶ Вона — вічного світла відблиск, | безплямне дзеркало Божого діяння | і образ його доброти.

²⁷ Хоч і одна, вона все може; | і, залишившися сама в собі, вона все відновлює; | вона з роду в рід у святі душі сходить | і робить з них друзів Божих та пророків.

²⁸ Бо Бог лиш того любить, хто з мудрістю живе.

²⁹ Вона ж над сонце краща, | понад увесь зоряний світ. | У порівнянні зо світлом вона з’являється перша,

³⁰ бо світло поступається ночі, | а мудрости зло не подолає.