Мудрости 14

¹ Інший, готуючись до плавби морем і бажаючи пройти через бурхливі хвилі, до дерева взиває, трухлявішого за судно, що несе його.

² Судно — це жадоба наживи вигадала, | майстерна мудрість збудувала,

³ але твоє, Отче, провидіння ним кермує, | бо ти відкрив дорогу на морі | і шлях безпечний на хвилях,

⁴ показавши, що можеш спасти з усякої негоди, | навіть коли й без хисту на нього пуститись.

⁵ Та ти не хочеш, щоб діла твоєї мудрости були без ужитку, | тому й маленькій деревині люди життя своє звіряють, | і, перепливши на байдаку бурхливі хвилі, спасаються.

⁶ Вже на початку, тоді, коли велетні прегорді гинули, | надія світу в ковчезі схоронилась; — кермована твоєю рукою, | лишила світові сім’я роду.

⁷ Благословенне бо дерево, що справедливості служить,

⁸ а прокляте — і те вироблене рукою, і той, хто виробив його; | він — що зробив його, | а воно — що тлінне, назване було богом.

⁹ Бо для Бога однаково осоружні — і безбожний, і його безбожність;

¹⁰ тож спаде кара й на роботу, і на майстра.

¹¹ Тому й буде суд над кумирами народів | за те, що в творінні Божім гидотою стали, | спокусою для людських душ | та пасткою ногам безумних.

¹² Думка виробляти бовванів була початком блудування, | а їх винахід — зіпсуттям життя.

¹³ Спочатку не було їх, ані й не буде повіки.

¹⁴ З-за людського пустодумства ввійшли вони в світ, | тому й призначений їм незабаром кінець.

¹⁵ Прибитий передчасним смутком батько, | зробивши образ зарання забраної дитини, | недавно померлу людину тепер як бога почитає | і встановлює для своїх підлеглих таїнства та обряди.

¹⁶ А потім цей нечестивий звичай з часом закріпився, | і його зберігають як закон.

¹⁷ Та й на веління князів виявлювано різьбленим подобам шану. | А чию особу почитати люди не могли, бо жила в далеких землях, | то уявивши собі її віддалений вигляд, | виробляли видиму подобу царя, якого шанували, | щоб ревно вклонитися відсутньому наче присутньому.

¹⁸ До поширення культу серед тих, які царя не знали, | причинилося й честолюбство майстра;

¹⁹ він бо, бажаючи приподобатись володареві, | уживав свого мистецтва, щоб образ вийшов куди кращий;

²⁰ юрба ж захоплена красою твору, | почала вважати гідним почитання того, | що його нещодавно шанувала як людину.

²¹ І те стало в людському житті пасткою, | бо люди, піддавшись нещастю або гнобленню, | приклали каменю та дереву ім’я неприкладальне.

²² Та не досить їм було блукати в пізнаванні Бога, | але, живучи серед великого змагу невідання, | вони таке велике лихо ще й миром називають!

²³ Святкуючи дітовбивчі обряди чи укриті таїнства, | чи то шалені учти з дивними звичаями,

²⁴ вони не зберігають ані життя, ані подружжя чистим: | один одного або підступно вбиває, або перелюбом смутить.

²⁵ Усюди всуміш кров, убивство, крадіж, обман, | зіпсуття, невірність, бунт, кривоприсяга,

²⁶ непокоєння людей добрих, забуття про добродійство, | опоганення душ, протиприродна розпуста, | безлад у подружжях, перелюб, безсоромність.

²⁷ Почитання ж кумирів безіменних | — початок, причина й кінець усьому лиху.

²⁸ Вони бо або з радости шаліють. або пророцтва видають брехливі, | або живуть у кривді, або скоро присягають криво.

²⁹ Бо, здавшися на бовванів бездушних, | не бояться, що за ложну клятву їх поб’є лихо.

³⁰ За обидвоє спіткає їх кара справедлива: | за те, що, ідолам віддавшись, про Бога думали погано, | і за те, що, знехтувавши святість, | підступно кривоприсягали.

³¹ Бо не спромога тих, що на них присягаються, | а справедливість, що карає грішників, | завжди досягне переступ злочинців.