Мудрости 14

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Інший, готуючись до плавби морем і бажаючи пройти через бурхливі хвилі, до дерева взиває, трухлявішого за судно, що несе його.
2 Судно — це жадоба наживи вигадала, | майстерна мудрість збудувала,
3 але твоє, Отче, провидіння ним кермує, | бо ти відкрив дорогу на морі | і шлях безпечний на хвилях,
4 показавши, що можеш спасти з усякої негоди, | навіть коли й без хисту на нього пуститись.
5 Та ти не хочеш, щоб діла твоєї мудрости були без ужитку, | тому й маленькій деревині люди життя своє звіряють, | і, перепливши на байдаку бурхливі хвилі, спасаються.
6 Вже на початку, тоді, коли велетні прегорді гинули, | надія світу в ковчезі схоронилась; — кермована твоєю рукою, | лишила світові сім’я роду.
7 Благословенне бо дерево, що справедливості служить,
8 а прокляте — і те вироблене рукою, і той, хто виробив його; | він — що зробив його, | а воно — що тлінне, назване було богом.
9 Бо для Бога однаково осоружні — і безбожний, і його безбожність;
10 тож спаде кара й на роботу, і на майстра.
11 Тому й буде суд над кумирами народів | за те, що в творінні Божім гидотою стали, | спокусою для людських душ | та пасткою ногам безумних.
12 Думка виробляти бовванів була початком блудування, | а їх винахід — зіпсуттям життя.
13 Спочатку не було їх, ані й не буде повіки.
14 З-за людського пустодумства ввійшли вони в світ, | тому й призначений їм незабаром кінець.
15 Прибитий передчасним смутком батько, | зробивши образ зарання забраної дитини, | недавно померлу людину тепер як бога почитає | і встановлює для своїх підлеглих таїнства та обряди.
16 А потім цей нечестивий звичай з часом закріпився, | і його зберігають як закон.
17 Та й на веління князів виявлювано різьбленим подобам шану. | А чию особу почитати люди не могли, бо жила в далеких землях, | то уявивши собі її віддалений вигляд, | виробляли видиму подобу царя, якого шанували, | щоб ревно вклонитися відсутньому наче присутньому.
18 До поширення культу серед тих, які царя не знали, | причинилося й честолюбство майстра;
19 він бо, бажаючи приподобатись володареві, | уживав свого мистецтва, щоб образ вийшов куди кращий;
20 юрба ж захоплена красою твору, | почала вважати гідним почитання того, | що його нещодавно шанувала як людину.
21 І те стало в людському житті пасткою, | бо люди, піддавшись нещастю або гнобленню, | приклали каменю та дереву ім’я неприкладальне.
22 Та не досить їм було блукати в пізнаванні Бога, | але, живучи серед великого змагу невідання, | вони таке велике лихо ще й миром називають!
23 Святкуючи дітовбивчі обряди чи укриті таїнства, | чи то шалені учти з дивними звичаями,
24 вони не зберігають ані життя, ані подружжя чистим: | один одного або підступно вбиває, або перелюбом смутить.
25 Усюди всуміш кров, убивство, крадіж, обман, | зіпсуття, невірність, бунт, кривоприсяга,
26 непокоєння людей добрих, забуття про добродійство, | опоганення душ, протиприродна розпуста, | безлад у подружжях, перелюб, безсоромність.
27 Почитання ж кумирів безіменних | — початок, причина й кінець усьому лиху.
28 Вони бо або з радости шаліють. або пророцтва видають брехливі, | або живуть у кривді, або скоро присягають криво.
29 Бо, здавшися на бовванів бездушних, | не бояться, що за ложну клятву їх поб’є лихо.
30 За обидвоє спіткає їх кара справедлива: | за те, що, ідолам віддавшись, про Бога думали погано, | і за те, що, знехтувавши святість, | підступно кривоприсягали.
31 Бо не спромога тих, що на них присягаються, | а справедливість, що карає грішників, | завжди досягне переступ злочинців.