Суддів 20

Біблія	Biblija Hrvatski
1 І двигнулися всі сини Ізраїля й зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана аж до Версавії, і Гілеад-землі, перед Господом у Міцпі.	1 Tada iziđe sav Izrael i sabra se sva zajednica kao jedan čovjek, od Dana do Beer Šebe i do gileadske zemlje, kod Jahve u Mispi.
2 І голови всього народу, усіх колін Ізраїля, з’явились на зборах Божого народу: чотириста тисяч чоловік піхотинців, озброєних мечами.	2 Glavari svega naroda, svih Izraelovih plemena, dođoše na zbor Božjeg naroda, četiri stotine tisuća pješaka vičnih maču.
3 Сини Веніямина довідалися, що сини Ізраїля пішли у Міцпу. Сини Ізраїля ж говорили: «Скажіть, як сталось те ганебне діло?»	3 A Benjaminovci doznaše da su Izraelovi sinovi uzišli u Mispu. Sinovi Izraelovi zapitaše tada: »Kažite nam kako se dogodio zločin!«
4 І відповів левіт, чоловік замученої молодиці: «Прибув я в Гівеа Веніямина з моєю наложницею, щоб там переночувати;	4 Levit, muž ubijene žene, uze riječ: »Došao sam s inočom u Benjaminovu Gibeu da prenoćim.
5 та горожани Гівеа піднялись проти мене й обступили вночі хату, де я перебував; мене мали на думці вбити, а наложницю мою насилували так, що вона й умерла.	5 A građani Gibee ustadoše na mene i noću opkoliše kuću u kojoj sam bio; mene su htjeli ubiti, a moju su inoču silovali tako da je umrla.
6 Тоді я взяв мою наложницю, порубав її на шматки та й Розіслав по всіх округах ізраїльського спадкоємства; бо вони вчинили ганебне та соромне діло в Ізраїлі.	6 Zato sam uzeo mrtvu inoču, rasjekao je u komade i razaslao je u sve krajeve Izraelove baštine, jer su počinili sramotno djelo u Izraelu.
7 Ось усі ви, сини Ізраїля, тут; тож розберіть цю справу й порадьте, що чинити.»	7 Izraelci, evo vas svih ovdje. Posavjetujte se i ovdje stvorite odluku.«
8 Піднявсь увесь народ, як один муж, і заявив: «Ніхто з нас не піде додому, ніхто не повернеться до хати!	8 Sav narod ustade kao jedan čovjek govoreći: »Neka se nitko od nas ne vraća svome šatoru, neka nitko ne ide svojoj kući!
9 От що зробимо з Гівеа: підемо проти неї по жеребку.	9 Nego da sada ovo učinimo Gibei: bacit ćemo ždrijeb;
10 Візьмемо з усіх колін Ізраїля по десятку чоловік з кожної тисячі, по тисячі з кожної десятки тисяч, і нехай вони подбають про харчі для людей, щоб ці пішли на Гівеа Веніямина та зробили з нею відповідно до ганьби, що вона вчинила в Ізраїлі.»	10 i uzet ćemo iz svih Izraelovih plemena po deset ljudi od stotine, po stotinu od tisuće i po tisuću od deset tisuća: oni će nositi hranu vojsci, onima koji će krenuti da kazne Benjaminovu Gibeu za sramotu što ju je počinila u Izraelu.«
11 От і зібрались мужі Ізраїля проти міста, як один муж, одностайно.	11 I sabraše se svi Izraelci protiv onoga grada, udruženi kao jedan čovjek.
12 І порозсилали коліна Ізраїля посланців по всьому коліну Веніямина сказати: «Що то за злочин між вами стався?	12 Tada Izraelova plemena razaslaše poslanike po svemu Benjaminovu plemenu s porukom: »Kakav se to zločin dogodio među vama?
13 Зараз же мусите видати нам тих нікчемних людців з Гівеа, а ми скараємо їх на горло й викорінимо ганьбу з Ізраїля.» Та веніяминяни не хотіли вволити волю братів своїх, синів Ізраїля.	13 Sada izručite one opake ljude što su u Gibei da ih smaknemo te iskorijenimo zlo iz Izraela!« Ali Benjaminovci ne htjedoše poslušati svoje braće Izraelaca.
14 Ба більше, вони позбиралися з інших міст у Гівеа, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.	14 Benjaminovci se skupiše u Gibeu iz svojih gradova da se pobiju s Izraelcima.
15 І налічено того дня синів Веніямина з різних їхніх міст двадцять шість тисяч озброєних, опріч мешканців міста Гівеа, яких налічено сімсот добірних чоловік.	15 A Benjaminovaca koji su došli iz raznih gradova nabrojiše toga dana dvadeset i šest tisuća ljudi vičnih maču, bez stanovnika Gibee.
16 Між усіма тими людьми було сімсот добірних ліваків; кожен з них був здатний влучити камінцем із пращі у волос, не схибивши.	16 Od svega toga naroda bijaše sedam stotina vrsnih ljudi, koji su bili ljevaci, i svaki je taj gađao kamenom iz praćke navlas točno, ne promašujući cilja.
17 Синів Ізраїля, без веніяминян, налічено чотириста тисяч чоловік, озброєних мечами, всі завзяті вояки.	17 A bijaše Izraelaca, osim sinova Benjaminovih, četiri stotine tisuća, sve ljudi vičnih maču i sve samih ratnika.
18 Рушили сини Ізраїля й пішли в Бетел питати Бога й казали: «Хто з нас має виступити першим у бій із синами Веніямина?» Господь відказав: «Юда буде перший!»	18 I sinovi Izraelovi, ustavši, pođoše u Betel da se posavjetuju s Bogom: »Tko će od nas prvi u boj protiv Benjaminovaca?« – zapitaše Izraelci. A Jahve odgovori: »Neka Juda pođe prvi.«
19 Двигнулися сини Ізраїля вранці й отаборились під Гівеа;	19 Izjutra krenuše Izraelci te se utaboriše pred Gibeom.
20 потім сини Ізраїля виступили до бою проти веніяминян, ставши навпроти них лавою коло Гівеа.	20 Krenuvši u boj protiv Benjaminovaca, svrstaše se u bojni red pred Gibeom.
21 Виступили сини Веніямина з Гівеа та й поклали того дня двадцять дві тисячі ізраїльтян трупом.	21 A Benjaminovci iziđoše iz Gibee i pobiše toga dana Izraelu dvadeset i dvije tisuće ljudi, koji ostadoše na onome polju.
22 Але народ, мужі ізраїльські, наповнилися знову духом та й вишикувались до бою на тім самім місці, що першого дня,	22 Izraelci odoše i plakahu pred Jahvom sve do večeri, a onda upitaše Jahvu govoreći: »Moramo li opet izići u boj protiv sinova svoga brata Benjamina?« A Jahve im odgovori: »Pođite na njega!«
23 бо коли вони пішли були й стали плакати перед Господом у Бетелі до вечора й питали в Господа: «Чи виступати нам знову на синів Веніямина, нашого брата?» — Господь відказав: «Виступайте проти нього!»	23 Tada se vojska Izraelovih sinova ohrabri i nanovo svrsta u bojni red na istome mjestu gdje se svrstala prvog dana.
24 І вдарили сини Ізраїля другого дня на синів Веніямина.	24 Drugoga se dana Izraelci približiše Benjaminovcima,
25 Але й другого дня вийшли веніяминяни проти них з Гівеа та й знов поклали трупом вісімнадцять тисяч синів Ізраїля, вояків, озброєних шаблями.	25 ali toga drugog dana Benjamin iziđe iz Gibee pred njih i pobi Izraelcima još osamnaest tisuća ljudi, koji ostadoše na onome polju – sve sami poizbor ratnici, vični maču.
26 Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви.	26 Tada svi Izraelci i sav narod odoše u Betel te plakahu i stajahu ondje pred Jahvom; cio su dan postili do večeri, prinosili paljenice i žrtve pomirnice pred Jahvom.
27 І питали сини Ізраїля в Господа — бо там того часу був ковчег Божого свідоцтва,	27 I tad opet Izraelci upitaše Jahvu, jer se u ono vrijeme Kovčeg saveza Božjega nalazio na tome mjestu,
28 й Пінхас, син Єлеазара, сина Арона, служив того часу перед ним і питався: «Чи наступати нам знову боєм на синів Веніямина, нашого брата, чи залишити?» І відказав Господь: «Наступайте, бо взавтра я дам їх у ваші руки!»	28 i Pinhas, sin Aronova sina Eleazara, posluživaše ga. Oni upitaše: »Moramo li opet izići u boj protiv sinova našega brata Benjamina?« A Jahve im odgovori: »Pođite, jer ću ih sutra predati u vaše ruke.«
29 Тоді Ізраїль поставив засідку навколо Гівеа.	29 Tad Izrael postavi čete u zasjedu oko Gibee.
30 Третього дня вийшли сини Ізраїля проти синів Веніямина й вишикувалися лавами до бою при Гівеа, як і за перших разів.	30 Trećega dana pođoše Izraelci protiv Benjaminovaca i svrstaše se u bojne redove pred Gibeom, kao i prije.
31 Сини Веніямина вирушили проти війська й віддалились від міста й заходились, як перші рази, класти декого трупом на шляхах, з яких один веде в Бетел, а другий на Гівеа, і вбили до тридцять мужів ізраїльських.	31 Benjaminovci iziđoše na njih, a oni ih odmamiše daleko od grada. Kao i prije, ubijahu Benjaminovci neke po putovima, od kojih jedan ide u Betel, a drugi u Gibeu; ubiše tako oko trideset Izraelaca.
32 Сини Веніямина думали собі: вони, мовляв, полягли перед нами, як і першим разом. А сини Ізраїля умовились: «Утікаймо, щоб відтягнути їх від міста на биті шляхи.»	32 I govorahu Benjaminovci: »Evo ih tučemo kao i prvi put.« A Izraelci rekoše: »Bježimo dok ih ne odmamimo na otvorene putove, daleko od grada!«
33 Схопились тоді мужі Ізраїля зо свого місця та й стали лавами під Ваал-Тамаром, а засідка Ізраїля вийшла зо свого сховку на захід від Гівеа.	33 Tada se glavnina Izraelove vojske pomakne sa svoga položaja i svrsta se u bojni red kod Baal Tamara, a zasjeda Izraelova iziđe iz svog skrovišta zapadno od Gibee.
34 І наступило тоді на Гівеа десять тисяч добірного війська з усього Ізраїля, й зчинився запеклий бій. Та веніяминянам і на думку не спало, що на них насувається лихо.	34 Deset tisuća vrsnih ljudi izabranih iz sveg Izraela sleže se prema Gibei. Boj bijaše žestok. Benjaminovci nisu ni slutili da će ih zadesiti zlo.
35 І розбив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і поклали сини Ізраїля того дня трупом двадцять п’ять тисяч і сто чоловік веніяминян, озброєних мечами.	35 I Jahve potuče Benjamina pred Izraelom toga dana te Izraelci pobiše Benjaminu dvadeset i pet tisuća i sto ljudi vičnih maču.
36 Нарешті сини Веніямина збагнули, що їх розгромлено. Мужі ізраїльські відступили перед Веніямином, бо звірились на засідку, що її поставили коло Гівеа.	36 Benjaminovci vidješe da su pobijeđeni. Ljudi Izraelci bijahu se povukli sa svojih bojnih položaja pred Benjaminom uzdajući se u zasjedu što su je postavili oko Gibee.
37 Кинулась та засідка раптом на Гівеа й, двигнувшись наперед, вибила лезом меча все місто.	37 A oni koji bijahu u zasjedi navališe brže na Gibeu i, ušavši u nju, posjekoše oštrim mačem sve stanovništvo.
38 Між мужами ізраїльськими та тими, що сиділи в засідці, було умовлено, що дадуть знак: пустять угору великий дим над містом.	38 Izraelovi se ljudi bijahu dogovorili s onima u zasjedi da ovi podignu iz grada stup dima kao znak:
39 І от, коли мужі ізраїльські обернулись у бою, немов до втечі, веніяминяни заходилися класти їх трупом, поклавши щось із тридцять чоловік та думавши собі: розбили ми їх, мовляв, цілком, як у першому бою.	39 tada bi se Izraelovi ljudi povukli iz boja. Benjamin poče ubijati Izraelce i posiječe im tridesetak ljudi. »Doista, padaju pred nama kao u prijašnjem boju.«
40 Аж тут почав здійматися знак над містом, отой стовп диму, і, як озирнулись веніяминяни позад себе, то все місто полум’яніло під саме небо.	40 A kada se znak, stup dima, počeo dizati iz grada, obazre se Benjamin i vidje kako se plamen iz svega grada diže prema nebu.
41 Обернулись тоді мужі ізраїльські, а веніяминяни настрахались, бо зрозуміли, що над ними зависла погибель,	41 Tada se Izraelovi ljudi okrenuše, a Benjaminovce obuze užas jer vidješe da ih je zadesilo zlo.
42 тож подались від мужів ізраїльських шляхом на пустиню. Але військо натискало на них, та й ті, що вискочили з міста, нищили їх зосередженим наступом.	42 I pobjegoše ispred Izraelaca prema pustinji, ali im ratnici bijahu za petama, a oni što su dolazili iz grada ubijahu ih s leđa.
43 І обступили вони Веніямина й гнали його безупину, й били аж до місця, що проти Гівеа, на схід сонця.	43 Tako su opkolili Benjamina i, goneći ga bez predaha, uništiše ga pred Gibeom na istočnoj strani.
44 Полягло тоді в Веніямина вісімнадцять тисяч чоловік, а все ж то були відважні вояки.	44 I palo je Benjaminu osamnaest tisuća ljudi, sve samih vrsnih junaka.
45 Решта веніяминян пішла врозтіч у пустиню, на Ріммон-скелю, але ізраїльтяни на шляхах вистинали ще з п’ять тисяч чоловік і гналися за ними аж до Гідеону, вбивши з тих дві тисячі чоловік.	45 Preživjeli se okrenuše i pobjegoše u pustinju prema Rimonskoj stijeni. Sijekući po cestama, Izraelci pobiše još pet tisuća ljudi; a onda pognaše Benjamina do Gideoma i pobiše još dvije tisuće ljudi.
46 Усіх же веніяминян, що того дня загинули, було двадцять п’ять тисяч чоловік, озброєних мечами, й усі були вони хоробрі вояки.	46 Toga dana palo je Benjaminovaca dvadeset tisuća ljudi vičnih maču, sve samih vrsnih junaka.
47 У пустиню ж завернуло й втекло на Ріммон-скелю шістсот чоловік, і сиділи вони чотири місяці на Ріммон-скелі.	47 Šest stotina ljudi pobjeglo je u pustinju prema Rimonskoj stijeni.
48 Мужі ж ізраїльські обернулись назад проти синів Веніямина й вистинали лезом меча все місто, і людину, й скотину, й усе, що їм попалося; та й міста, що їм зустрілись, пустили вони з димом.	48 Izraelovi se ljudi vratiše potom Benjaminovcima, posjekoše oštrim mačem muškarce u gradovima, stoku i što se god našlo; i sve gradove na koje su naišli u Benjaminu popališe ognjem.