Діяння Апостолів 24

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 Через п’ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем.	1 And after five days the high priest Ananias came down, with some of the ancients, and one Tertullus an orator, who went to the governor against Paul.
2 Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: «Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього,	2 And Paul being called for, Tertullus began to accuse him, saying: Whereas through thee we live in much peace, and many things are rectified by thy providence,
3 — ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою.	3 We accept it always and in all places, most excellent Felix, with all thanksgiving.
4 Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості.	4 But that I be no further tedious to thee, I desire thee of thy clemency to hear us in few words.
5 Ми переконалися, що чоловік цей — зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв.	5 We have found this to be a pestilent man, and raising seditions among all the Jews throughout the world, and author of the sedition of the sect of the Nazarenes.
6 Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили й хотіли судити за нашим законом,	6 Who also hath gone about to profane the temple: whom, we having apprehended, would also have judged according to our law.
7 але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук,	7 But Lysias the tribune coming upon us, with great violence took him away out of our hands;
8 звелівши його винуватцям з’явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо.»	8 Commanding his accusers to come to thee: of whom thou mayest thyself, by examination, have knowledge of all these things, whereof we accuse him.
9 Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є.	9 And the Jews also added, and said that these things were so.
10 Як же намісник дав знак Павлові говорити, цей озвався: «Знаю що ти багато літ суддя над цим народом, тому й з довір’ям буду себе самого боронити.	10 Then Paul answered, (the governor making a sign to him to speak:) Knowing that for many years thou hast been judge over this nation, I will with good courage answer for myself.
11 Можеш розвідатися, що нема більш, ніж дванадцять днів, як я прийшов у Єрусалим на прощу,	11 For thou mayest understand, that there are yet but twelve days, since I went up to adore in Jerusalem:
12 і що мене не знайдено ні в храмі, ані у синагогах, ані в місті, щоб я сперечався з кимось чи робив заколот у народі.	12 And neither in the temple did they find me disputing with any man, or causing any concourse of the people, neither in the synagogues, nor in the city:
13 Та й того, в чому вони перед тобою мене тепер винуватять, вони не можуть доказати.	13 Neither can they prove unto thee the things whereof they now accuse me.
14 Однак, я тобі признаюся в тому, що я, згідно з путтю, яку вони звуть сектою, служу Богові батьків наших і вірую усьому, що написано в законі та в пророків,	14 But this I confess to thee, that according to the way, which they call a heresy, so do I serve the Father and my God, believing all things which are written in the law and the prophets:
15 маючи на Бога надію, яку й вони самі теж мають, що буде воскресіння праведних і неправедних.	15 Having hope in God, which these also themselves look for, that there shall be a resurrection of the just and unjust.
16 Тому і я сам стараюсь завжди мати чисту совість перед Богом і перед людьми.	16 And herein do I endeavour to have always a conscience without offence toward God, and towards men.
17 Отож, по багатьох роках прибув я, щоб зробити милость моєму народові і принести офіри.	17 Now after many years, I came to bring alms to my nation, and offerings, and vows.
18 Тому вони мене і знайшли очищеного у храмі, без натовпу й без колотнечі.	18 In which I was found purified in the temple: neither with multitude, nor with tumult.
19 Це були деякі юдеї з Азії, — їм то належало б з’явитися перед тобою й обвинуватити мене, коли щось мають проти мене.	19 But certain Jews of Asia, who ought to be present before thee, and to accuse, if they had any thing against me:
20 Або нехай оці принаймні скажуть, який злочин вони знайшли в мені, коли я стояв перед синедріоном,	20 Or let these men themselves say, if they found in me any iniquity, when standing before the council,
21 — якщо не йдеться тут про те єдине слово, що я був крикнув, стоячи між ними: За воскресіння мертвих стою на суді сьогодні перед вами!»	21 Except it be for this one voice only that I cried, standing among them, Concerning the resurrection of the dead am I judged this day by you.
22 Фелікс, дуже точно ознайомлений з тим, що стосувалося до путі цієї, відклав їм (справу), кажучи: «Як тільки прийде тисяцький Лісій, я розберу вашу справу.»	22 And Felix put them off, having most certain knowledge of this way, saying: When Lysias the tribune shall come down, I will hear you.
23 І звелів сотникові стерегти Павла, але дати йому полегшу й не боронити нікому з його близьких, щоб йому служили.	23 And he commanded a centurion to keep him, and that he should be easy, and that he should not prohibit any of his friends to minister unto him.
24 А через кілька днів прибув Фелікс із Друзіллою, своєю жінкою, що була юдейка, покликав Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса.	24 And after some days, Felix, coming with Drusilla his wife, who was a Jew, sent for Paul, and heard of him the faith, that is in Christ Jesus.
25 Коли ж Павло почав говорити про справедливість, про здержливість та про майбутній суд, Фелікс, злякавшись, мовив: «Тепер іди собі! Як буду мати час, тебе покличу.»	25 And as he treated of justice, and chastity, and of the judgment to come, Felix being terrified, answered: For this time, go thy way: but when I have a convenient time, I will send for thee.
26 Він, зрештою, ще сподівався, що від Павла дістане грошей, тому й частенько прикликав його до себе і розмовляв з ним.	26 Hoping also withal, that money should be given him by Paul; for which cause also oftentimes sending for him, he spoke with him.
27 А як скінчилися два роки, Фелікс дістав на наступника Порція Феста. Бажаючи ж юдеям догодити, Фелікс лишив Павла у в’язниці.	27 But when two years were ended, Felix had for successor Portius Festus. And Felix being willing to shew the Jews a pleasure, left Paul bound.