Іван 4

Біблія	Biblija Hrvatski
1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,	1 Kad Gospodin dozna da su farizeji dočuli kako on, Isus, okuplja i krsti više učenika nego Ivan –
2 — а не христив же Ісус сам, лише учні його,	2 iako zapravo nije krstio sam Isus, nego njegovi učenici –
3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.	3 ode iz Judeje i ponovno se vrati u Galileju.
4 А треба було йому переходити Самарією.	4 Morao je proći kroza Samariju.
5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.	5 Dođe dakle u samarijski grad koji se zove Sihar, blizu imanja što ga Jakov dade svojemu sinu Josipu.
6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.	6 Ondje bijaše zdenac Jakovljev. Isus je umoran od puta sjedio na zdencu. Bila je otprilike šesta ura.
7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»	7 Dođe neka žena Samarijanka zahvatiti vode. Kaže joj Isus: »Daj mi piti!«
8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.	8 Njegovi učenici bijahu otišli u grad kupiti hrane.
9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.	9 Kaže mu na to Samarijanka: »Kako ti, Židov, išteš piti od mene, Samarijanke?« Jer Židovi se ne druže sa Samarijancima.
10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»	10 Isus joj odgovori: »Kad bi znala dar Božji i tko je onaj koji ti veli: ‘Daj mi piti’, ti bi u njega zaiskala i on bi ti dao vode žive.«
11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?	11 Odvrati mu žena: »Gospodine, ta nemaš ni čime bi zahvatio, a zdenac je dubok. Otkuda ti dakle voda živa?
12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»	12 Zar si ti možda veći od oca našeg Jakova koji nam dade ovaj zdenac i sam je iz njega pio, a i sinovi njegovi i stada njegova?«
13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.	13 Odgovori joj Isus: »Tko god pije ove vode, opet će ožednjeti.
14 Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»	14 A tko bude pio vode koju ću mu ja dati, ne, neće ožednjeti nikada: voda koju ću mu ja dati postat će u njemu izvorom vode koja struji u život vječni.«
15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»	15 Kaže mu žena: »Gospodine, daj mi te vode da ne žeđam i da ne moram dolaziti ovamo zahvaćati.«
16 «Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»	16 Nato joj on reče: »Idi i zovni svoga muža pa se vrati ovamo.«
17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!	17 Odgovori mu žena: »Nemam muža.« Kaže joj Isus: »Dobro si rekla: ‘Nemam muža!’
18 П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»	18 Pet si doista muževa imala, a ni ovaj koga sada imaš nije ti muž. To si po istini rekla.«
19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.	19 Kaže mu žena: »Gospodine, vidim da si prorok.
20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»	20 Naši su se očevi klanjali na ovome brdu, a vi kažete da je u Jeruzalemu mjesto gdje se treba klanjati.«
21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.	21 A Isus joj reče: »Vjeruj mi, ženo, dolazi čas kad se nećete klanjati Ocu ni na ovoj gori ni u Jeruzalemu.
22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.	22 Vi se klanjate onome što ne poznate, a mi se klanjamo onome što poznamo jer spasenje dolazi od Židova.
23 Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.	23 Ali dolazi čas – sada je! – kad će se istinski klanjatelji klanjati Ocu u duhu i istini jer takve upravo klanjatelje traži Otac.
24 Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»	24 Bog je duh i koji se njemu klanjaju, u duhu i istini treba da se klanjaju.«
25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»	25 Kaže mu žena: »Znam da ima doći Mesija zvani Krist – Pomazanik. Kad on dođe, objavit će nam sve.«
26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»	26 Kaže joj Isus: »Ja sam, ja koji s tobom govorim!«
27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»	27 Uto dođu njegovi učenici pa se začude što razgovara sa ženom. Nitko ga ipak ne zapita: »Što tražiš?« ili: »Što razgovaraš s njom?«
28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:	28 Žena ostavi svoj krčag pa ode u grad i reče ljudima:
29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»	29 »Dođite da vidite čovjeka koji mi je kazao sve što sam počinila. Da to nije Krist?«
30 І вийшли з міста й подалися до нього.	30 Oni iziđu iz grada te se upute k njemu.
31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»	31 Učenici ga dotle nudili: »Učitelju, jedi!«
32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»	32 A on im reče: »Hraniti mi se valja jelom koje vi ne poznajete.«
33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»	33 Učenici se nato zapitkivahu: »Da mu nije tko donio jesti?«
34 «Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.	34 Kaže im Isus: »Jelo je moje vršiti volju onoga koji me posla i dovršiti djelo njegovo.
35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.	35 Ne govorite li vi: ‘Još četiri mjeseca i evo žetve?’ Gle, kažem vam, podignite oči svoje i pogledajte polja: već se bjelasaju za žetvu.
36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.	36 Žetelac već prima plaću, sabire plod za vječni život da se sijač i žetelac zajedno raduju.
37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.	37 Tu se obistinjuje izreka: ‘Jedan sije, drugi žanje.’
38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»	38 Ja vas poslah žeti ono oko čega se niste trudili; drugi su se trudili, a vi ste ušli u trud njihov.«
39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».	39 Mnogi Samarijanci iz onoga grada povjerovaše u njega zbog riječi žene koja je svjedočila: »Kazao mi je sve što sam počinila.«
40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.	40 Kad su dakle Samarijanci došli k njemu, moljahu ga da ostane u njih. I ostade ondje dva dana.
41 Та й багато більше увірували з-за його слова.	41 Tada ih je još mnogo više povjerovalo zbog njegove riječi
42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»	42 pa govorahu ženi: »Sada više ne vjerujemo zbog tvoga kazivanja; ta sami smo čuli i znamo: ovo je uistinu Spasitelj svijeta.«
43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.	43 Nakon dva dana ode odande u Galileju.
44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»	44 Sam je Isus doduše izjavio da prorok nema časti u svom zavičaju.
45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.	45 Kad je dakle stigao u Galileju, Galilejci ga lijepo primiše jer bijahu vidjeli što je sve učinio u Jeruzalemu za blagdana. Jer su i oni bili uzišli na blagdan.
46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.	46 Dođe dakle ponovno u Kanu Galilejsku, gdje bijaše pretvorio vodu u vino. Ondje bijaše neki kraljevski službenik koji je imao bolesna sina u Kafarnaumu.
47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.	47 Kad je čuo da je Isus došao iz Judeje u Galileju, ode k njemu pa ga moljaše da siđe i ozdravi mu sina jer već samo što nije umro.
48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»	48 Nato mu Isus reče: »Ako ne vidite znamenja i čudesa, ne vjerujete!«
49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»	49 Kaže mu kraljevski službenik: »Gospodine, siđi dok mi ne umre dijete.«
50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.	50 Kaže mu Isus: »Idi, sin tvoj živi!« Povjerova čovjek riječi koju mu reče Isus i ode.
51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.	51 Dok je on još silazio, pohite mu u susret sluge s viješću da mu sin živi.
52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.	52 Upita ih dakle za uru kad mu je krenulo nabolje. Rekoše mu: »Jučer oko sedme ure pustila ga ognjica.«
53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.	53 Tada razabra otac da je to bilo upravo onog časa kad mu Isus reče: »Sin tvoj živi.« I povjerova on i sav dom njegov.
54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.	54 Bijaše to drugo znamenje što ga učini Isus po povratku iz Judeje u Galileju.