Іван 4

Біблія	CATHOLIC PUBLIC DOMAIN
1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,	1 And so, when Jesus realized that the Pharisees had heard that Jesus made more disciples and baptized more than John,
2 — а не христив же Ісус сам, лише учні його,	2 (though Jesus himself was not baptizing, but only his disciples)
3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.	3 he left behind Judea, and he traveled again to Galilee.
4 А треба було йому переходити Самарією.	4 Now he needed to cross through Samaria.
5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.	5 Therefore, he went into a city of Samaria which is called Sychar, near the estate which Jacob gave to his son Joseph.
6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.	6 And Jacob’s well was there. And so Jesus, being tired from the journey, was sitting in a certain way on the well. It was about the sixth hour.
7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»	7 A woman of Samaria arrived to draw water. Jesus said to her, “Give me to drink.”
8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити.	8 For his disciples had gone into the city in order to buy food.
9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.	9 And so, that Samaritan woman said to him, “How is it that you, being a Jew, are requesting a drink from me, though I am a Samaritan woman?” For the Jews do not associate with the Samaritans.
10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»	10 Jesus responded and said to her: “If you knew the gift of God, and who it is who is saying to you, ‘Give me to drink,’ perhaps you would have made a request of him, and he would have given you living water.”
11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?	11 The woman said to him: “Lord, you do not have anything with which to draw water, and the well is deep. From where, then, do you have living water?
12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»	12 Surely, you are not greater than our father Jacob, who gave us the well and who drank from it, with his sons and his cattle?”
13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити.	13 Jesus responded and said to her: “All who drink from this water will thirst again. But whoever shall drink from the water that I will give to him will not thirst for eternity.
14 Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»	14 Instead, the water that I will give to him will become in him a fountain of water, springing up into eternal life.”
15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»	15 The woman said to him, “Lord, give me this water, so that I may not thirst and may not come here to draw water.”
16 «Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»	16 Jesus said to her, “Go, call your husband, and return here.”
17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!	17 The woman responded and said, “I have no husband.” Jesus said to her: “You have spoken well, in saying, ‘I have no husband.’
18 П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»	18 For you have had five husbands, but he whom you have now is not your husband. You have spoken this in truth.”
19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.	19 The woman said to him: “Lord, I see that you are a Prophet.
20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»	20 Our fathers worshipped on this mountain, but you say that Jerusalem is the place where one ought to worship.”
21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.	21 Jesus said to her: “Woman, believe me, the hour is coming when you shall worship the Father, neither on this mountain, nor in Jerusalem.
22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.	22 You worship what you do not know; we worship what we do know. For salvation is from the Jews.
23 Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.	23 But the hour is coming, and it is now, when true worshippers shall worship the Father in spirit and in truth. For the Father also seeks such persons who may worship him.
24 Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»	24 God is Spirit. And so, those who worship him must worship in spirit and in truth.”
25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»	25 The woman said to him: “I know that the Messiah is coming (who is called the Christ). And then, when he will have arrived, he will announce everything to us.”
26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»	26 Jesus said to her: “I am he, the one who is speaking with you.”
27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»	27 And then his disciples arrived. And they wondered that he was speaking with the woman. Yet no one said: “What are you seeking?” or, “Why are you talking with her?”
28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:	28 And so the woman left behind her water jar and went into the city. And she said to the men there:
29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»	29 “Come and see a man who has told me all the things that I have done. Is he not the Christ?”
30 І вийшли з міста й подалися до нього.	30 Therefore, they went out of the city and came to him.
31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»	31 Meanwhile, the disciples petitioned him, saying, “Rabbi, eat.”
32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»	32 But he said to them, “I have food to eat which you do not know.”
33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»	33 Therefore, the disciples said to one another, “Could someone have brought him something to eat?”
34 «Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.	34 Jesus said to them: “My food is to do the will of the One who sent me, so that I may perfect his work.
35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.	35 Do you not say, ‘There are still four months, and then the harvest arrives?’ Behold, I say to you: Lift up your eyes and look at the countryside; for it is already ripe for the harvest.
36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.	36 For he who reaps, receives wages and gathers fruit unto eternal life, so that both he who sows and he who reaps may rejoice together.
37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.	37 For in this the word is true: that it is one who sows, and it is another who reaps.
38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»	38 I have sent you to reap that for which you did not labor. Others have labored, and you have entered into their labors.”
39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».	39 Now many of the Samaritans from that city believed in him, because of the word of the woman who was offering testimony: “For he told me all the things that I have done.”
40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.	40 Therefore, when the Samaritans had come to him, they petitioned him to lodge there. And he lodged there for two days.
41 Та й багато більше увірували з-за його слова.	41 And many more believed in him, because of his own word.
42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»	42 And they said to the woman: “Now we believe, not because of your speech, but because we ourselves have heard him, and so we know that he is truly the Savior of the world.”
43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.	43 Then, after two days, he departed from there, and he traveled into Galilee.
44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»	44 For Jesus himself offered testimony that a Prophet has no honor in his own country.
45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.	45 And so, when he had arrived in Galilee, the Galileans received him, because they had seen all that he had done at Jerusalem, in the day of the feast. For they also went to the feast day.
46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.	46 Then he went again into Cana of Galilee, where he made water into wine. And there was a certain ruler, whose son was sick at Capernaum.
47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.	47 Since he had heard that Jesus came to Galilee from Judea, he sent to him and begged him to come down and heal his son. For he was beginning to die.
48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»	48 Therefore, Jesus said to him, “Unless you have seen signs and wonders, you do not believe.”
49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»	49 The ruler said to him, “Lord, come down before my son dies.”
50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.	50 Jesus said to him, “Go, your son lives.” The man believed the word that Jesus spoke to him, and so he went away.
51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.	51 Then, as he was going down, his servants met him. And they reported to him, saying that his son was alive.
52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.	52 Therefore, he asked them at which hour he had become better. And they said to him, “Yesterday, at the seventh hour, the fever left him.”
53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.	53 Then the father realized that it was at the same hour that Jesus said to him, “Your son lives.” And both he and his entire household believed.
54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.	54 This next sign was the second that Jesus accomplished, after he had arrived in Galilee from Judea.